Уява грає істотну роль кожному творчий процес. Значення одеського форуму особливо велике у мистецькому творчості. Будь-яке художнє твір, гідне це ім'я, має ідейний зміст, та на відміну від наукового трактату воно висловлює їх у конкретно – образною формі. Рішуче помилковим і те уявлення, що замість вигадливіше ідиковиннее твір, тим про більшої силі уяви воно свідчить. Уява Льва Толстого не слабше, ніж уяву Едгара По. Це лише інше уяву. Щоб започаткувати нові образи і намалювати з великої полотні широку картину, максимально дотримуючись умови об'єктивної дійсності, потрібні особлива оригінальність, пластичність та творча самостійність уяви. Чим реалістичнішою художнє твір, тим суворіше у ньому дотримується життєва реальність, то потужнішим має бути уяву, щоб зробити наочно – образне зміст, яким оперує художник, пластичним вираженням його художнього задуму. Справжній художник як має технікою, яка потрібна на здобуття права зобразити очевидно: він бачить, але бачить з – іншому, ніж художньо нечутливий людина. І мистецького твору - показати іншим те, що бачить художник, з такою пластичністю, щоб це про що інші. Так, написаний справжнім художником портрет Анни Кареніної вперше відкривВронскому той самий миле її вираз, яке, як здавалосяВронскому по тому, як і побачив портрет, вона завжди у ній знав і тільки, хоча насправді лише завдяки портрета вперше його побачив. Не можна краще висловити, у чому сутність художньої творчості. Навіть у портреті художник не фотографує, не відтворює, а перетворює сприймається. Потужне творче уяву впізнається й не так бо людина може вигадувати, не рахуючись із реальними вимогами дійсності і ідеальними вимогами художнього задуму, а, скоріш, у тій, як і вміє перетворювати дійсність повсякденного сприйняття, обтяженими випадковими, позбавленими виразності штрихами, відповідно до вимогами дійсності і мистецького задуму. Уява у художній творчості допускає, звісно, істотний відліт із дійсністю, більш-менш значне відхилення від нього. Художнє творчість виражається у портреті; вона охоплює і казку, і фантастичне оповідання. У казці, у фантастичному оповіданні відхилення із дійсністю можуть бути дуже великі. Та й у казці, у самому фантастичному оповіданні відхилення із дійсністю би мало бути об'єктивно мотивовані задумом, ідеєю, яка втілюється в образах. Творчу уяву вдається у художній творі фантастикою, до відхилення від деяких сторін дійсності, аби надати образну наочність дійсності, основному задуму чи ідеї, що відбиває опосередковано яку- то істотну бік дійсності. Так само необхідно уяву – за іншими формах – у науковому творчості. Ще великий англійський хімік 18 століття Дж. Прістлі, відкрив кисень, стверджував, що справді великі відкриття, до яких «будь-коли додумався б розважливий повільна і боягузливий розум», здатні робити лише вчені, які «дають повний простір своєму уяві». Розвиток уяви відбувалося тоді, як створювалися дедалі досконаліші продукти уяви. У процесі створення поезії, образотворчого мистецтва, музики, та розвитку формувалися і Єгиптом розвивалися дедалі нові, вищі скоєні форми зображення. У великих творах народної творчості, в билинах, сагах, в народному епосі, у творах поетів і від художників – в «Іліаді» і «Одіссеї», в «Пісні про Роланда», « Слові про похід Ігорів» - уяву як виявлялося, а й формувалося. Створення великих творів мистецтва, що вчили людей по – новому бачити світ, відкривало нове полі для діяльності уяви. Нарешті уяву формується в практичної діяльності – особливо у революційні епохи, коли практична діяльність людей ламає усталене норми і рутинні уявлення, революціонізуючи світ.
