Сім'я — це мала соціальна група, заснована на шлюбі та кровній спорідненості. Члени сім'ї об'єднані емоційними зв'язками, спільністю побуту, моральною відповідальністю, взаємодопомогою. Сімейні взаємини є офіційними за фор¬мою та неофіційними за змістом. Психологія сім'ї вивчає закономірності виникнення, становлення й руйнування ро¬дини як специфічної малої соціальної групи, умови та ме¬ханізми її функціонування. Психологічному аналізові під¬лягають різні аспекти сімейного життя: витоки утворення сім'ї; формування готовності до шлюбу й подружніх сто¬сунків; загальні тенденції розвитку сім'ї, особливості шлюб-но-сімейних міжособистісних взаємин та інші соціально-психологічні проблеми.
Як соціальна група сім'я розв'язує завдання, котрі сто¬суються осіб, які її складають, а також ті, що торкаються безпосередньо суспільства. Завдяки репродуктивній функції сім'я забезпечує відтворення суспільства. Крім того, шлюб є схваленою суспільством формою задоволення сексуальних потреб людей. Сім'я виконує обслуговуючу й опікун¬ську функції щодо своїх членів, забезпечуючи їм надання різноманітних послуг, а також піклуючись про тих, хто пот¬ребує допомоги .
Сім'я як мала соціальна група зазнає певних динамічних перетворень, пов'язаних головним чином з перебігом життя індивідів. У розвитку кожної сім'ї можна виділити кілька фаз: початкова фаза подружнього життя — до народження першої дитини; три батьківські фази, що охоплюють періо¬ди зростання й виховання дітей; фаза, коли діти стали соці¬альне зрілими й відокремлюються від батьків; пенсійне под¬ружжя. Перехід з однієї фази в іншу характеризується змі¬ною структури сім'ї, її функцій, перебудовою внутрісімей-них стосунків і взаємодії відповідно до нових завдань, що постають у різні періоди сімейного життя.
Психологічний аналіз сім'ї як малої соціальної групи, умов і механізмів її функціонування передбачає вивчення ціннісних орієнтацій подружжя, які є одним з конституюючи сім'ю чинників, що регулює взаємини подружжя, ви¬значає їх ставлення один до одного, до дітей, інших людей, навколишнього світу взагалі. Розбіжності в індивідуальних системах ціннісних орієнтацій подружжя є головною пере¬шкодою інтеграції сім'ї, її повноцінного функціонування. Гострі конфлікти, що виникають на цьому грунті, роблять неможливим нормальне внутрісімейне спілкування і ство¬рюють небезпеку для існування родини.
Для психологічної сумісності подружжя важливе значен¬ня має взаємопізнання і взаємоузгодження індивідуальних ціннісних орієнтацій кожного з них, вироблення на їх ос¬нові загальносімейних цінностей. При цьому мають значен¬ня не тільки схвалення й прийняття загальносімейних цін¬ностей, а й позитивне ставлення кожного з подружжя до ціннісних орієнтацій партнера. Тому з погляду психологіч¬ної допомоги сім'ї доцільно з'ясувати характер цього став¬лення. У практиці психологічного консультування виділені такі його варіанти: 1) один з подружжя намагається дізна¬тися про ціннісні орієнтації іншого, а також сім'ї його батьків, але не приймає їх, визнаючи лише свої; 2) подруж¬жя взаємотолерантні до ціннісних орієнтацій один одного, визнають їх рівноправність, але не прагнуть до створення спільної системи цінностей; наслідок цього — життя «поруч», а не «разом»; 3) подружжя схильні до схвалення і прийняття майже всіх цінностей один одного, значно змі¬нюючи при цьому власні системи цінностей; 4) подружжя створюють спільну сис¬тему цінностей, визнаючи при цьому право кожного на індивідуальні ціннісні орієнтації, але зберігаючи пріоритет загальносімейних орієнтацій.
Для забезпечення психологічного комфорту в сім'ї та успішного її функціонування суттєве значення має те, як складаються взаємини і взаємодія принаймні у трьох скла¬дових: між самим подружжям, між батьками й дітьми, між братами й сестрами, якщо в родині зростають двоє і більше дітей. Основним чинником, який зумовлює характер взає¬мин і взаємодії в усіх ланках сім'ї, є ставлення подружжя один до одного та "їхні батьківські установки щодо дітей. У працях із психології сім'ї виділено чотири типи ставлення: прийняття — неприйняття; взаємодія — уникнення кон¬тактів; визнання свободи активності — надмірна опіка; по¬вага до прав кожного в сім'ї — надмірна вимогливість. Реалізація тих чи інших установок подружжя в сі¬мейних взаєминах створює певну соціально-психологічну картину родинного життя, яка виявляється у специфічному її укладі. Усталилася думка, що кожна сім'я мас прита¬манний тільки їй одній індивідуальний стиль родинних сто¬сунків (систему прийомів впливу один на одного та ін.). Дослідження стилю взаємин у сім'ї передбачає їх класи¬фікацію для надання цілеспрямованої психологічної допомоги в налагодженні сімейних стосунків.
