Поняття «особистість» більш вузьке, ніж поняття «людина». З´являючись на світ, людина, розвиваючись у суспільстві, здійснюючи спільну діяльність з іншими людьми та спілкуючись з ними, поступово набуває особливої соціальної якості, стає особистістю — суб´єктом пізнання та активного перетворення світу, суспільства та самої себе. Тобто, коли йдеться про особистість, ми виходимо із суспільної сутності та соціальних функцій індивіда. Тожособистість— це системна соціальна характеристика індивіда, що формує предметну діяльність та спілкування і зумовлює причетність до суспільних відносин.
Особистості поділяють на:
1) соціалізовані (адаптовані до умов свого соціального буття);
2) десоціалізовані (девіантні), тобто ті, що відхиляються від основних соціальних вимог;
3) психічно-аномальні (психопати, невротики, особи із затримками психічного розвитку та з особистісними акцентуаціями).
Своєю чергою соціалізовану особистість можна диференціювати залежно від меж її психічної норми: 1) особистість автономна;
2) особистість у розвитку, самовдосконаленні та самореалізації;
3) особистість толерантна;
4) особистість комунікабельна;
5) особистість адекватна;
6) особистість справедлива, совісна і чесна;
7) особистість рішуча і наполеглива;
8) особистість емоційно реактивна;
9) особистість з почуттям самоповаги, гумору і філософського скепсису;
10) особистість духовна тощо.
Проблема особистості є центральною серед усіх проблем юридичної психології. У системі «людина — право», насамперед, реалізуються особистісні аспекти людини як соціальної істоти, включеної до суспільних відносин. При цьому виникає питання: якщо особистість є ознакою індивіда, то чи будь-який індивід має цю ознаку? Річ у тім, що особистість — це ознака свідомого індивіда, який займає певну позицію у суспільстві і виконує певні соціальні ролі. Індивід, який народжений з глибокими відхиленнями у психіці, або той, що виріс поза людським оточенням, не зможе стати особистістю. Але це виняткові випадки. Набагато частіше трапляються ситуації, коли в людини недостатньо чітко сформована позиція особистості (стала система її ставлень до тих чи інших характеристик дійсності), яка виявляється у певній поведінці й вчинках.
