Валуєвський (1863) та Емський (1876) укази).

На культурний процес впливали й негативні чинники: безперервні війни, Руїна, денаціоналізація вищих верств і політична незгуртованість народу та ін.

Уже в XVII ст. виявилося прагнення російського самодержавства й церкви поставити українську культуру під свій контроль. Обмежувалися права українських друкарень щодо друкування книг, а в 1720 р. їм було дозволено видавати тільки перевірені в Москві церковні книги. Після ліквідації української автономії скоротилася кількість початкових шкіл, а у створених народних училищах навчання велося російською мовою і за російськими підручниками. Колегіуми, академія втратили своє значення і перетворилися на духовні заклади. У XVIII ст. із занепадом середньої й вищої освіти в Україні й одночасним розвитком її в Росії провідними центрами підготовки фахівців і просто освічених людей стали не українські міста, а Москва й Петербург. Українська література, наука зазнавали сильного впливу з боку російської культури (що мало й певне позитивне значення), а українські автори змушені були писати свої твори російською мовою.