Професіограма викладача вищої школи (синоніми "професійна придатність", "професійна готовність") – система особисто-ділових рис, суспільно-політичних, психолого-педагогічних й спеціальних знань, програма педагогічних умінь та навичок, необхідних для виконання викладачем його професійних обов'язків.
У педагогіці вищої школи вважається загально визнаним, що професійні вимоги до викладача повинні складатися з трьох основних комплексів:
- загальногромадянські риси;
- риси, що визначають специфіку професії вчителя;
- спеціальні знання, уміння й навички з предмету (спеціальності).
Психологи, обґрунтовуючи професіограми, удаються до визначення переліку педагогічних здібностей, що являють собою синтез багатьох якостей розуму, почуттів й волі особистості. В.О. Крутенький, спираючись на схеми Ф.Н. Гоноболіна, відокремлює дидактичні, академічні, перцептивні, мовні, організаторські, авторитарні, комунікативні здібності, а також педагогічну уяву й здібність до розподілу уваги. О.І. Щербаков до найважливіших педагогічних здібностей відносить дидактичні, конструктивні, перцептивні, експресивні, комунікативні та організаторські здібності. Важливим виступає також морально спрямованість майбутнього викладача.
Професійна діяльність учителя-вихователя вимагає наявності певних соціально-психологічних рис і властивостей його характеру:
- Загальногромадянські риси: широкий світогляд. принциповість і стійкість переконань; громадська активність і цілеспрямованість;патріотизм і добре ставлення до представників інших національностей та країн;гуманізм, високий рівень свідомості;оптимізм (віра в людей, у свої сили й можливості);любов до праці.
- Морально-педагогічні якості: висока моральна зрілість, справедливість та об'єктивність;педагогічне спрямування наукової ерудиції, високий рівень загальної культури;високий рівень моральних стосунків з людьми;акуратність й охайність;чесність, дисциплінованість, вимогливість;уміння спілкуватися з людьми.
- Педагогічні якості: педагогічна спостережливість;педагогічна уява;педагогічний такт;педагогічна інтуїція;володіння педагогічною технікою;професійна працездатність.
- Соціально-перцептивні якості: високий рівень соціального сприйняття й спостереження дійсності;активна інтелектуальна діяльність (систематизація й узгальнення соціального досвіду);швидкість орієнтації у педагогічних ситуаціях;висока культура мовлення;володіння мімікою, тоном голосу, рухами, жестами.
- Індивідуально-психологічні особливості: висока пізнавальна зацікавленість, любов до дітей й потреба працювати з ними;твердість характеру, витримка й самовладання;самостійність і діловитість у вирішенні життєво важливих задач.
- Психолого-педагогічні здібності: адекватність сприйняття дитини й уважність до неї;прогнозування шляхів формування особистості школяра;здатність передбачати можливі результати;виховний вплив на колектив й особистість.
Аналіз досліджень проблеми особистості показує, що всі основні риси особистості тісно пов'язані між собою, але провідна роль належить світогляду й спрямованості особистості, її мотивам, що визначають поведінку й діяльність людини – це дозволяє серед рис і характеристик учителя-вихователя визнати провідними соціально-моральну, професійно-педагогічну й пізнавальну спрямованість.
Найважливіші риси педагогічної креативності (за С.О.Сисоєвою): високий рівень соціальної і моральної свідомості; пошуково-проблемний стиль мислення; розвинені інтелектуально-логічні здібності (вміння аналізувати, обґрунтовувати, пояснювати, виділяти головне тощо); проблемне бачення; творча фантазія, розвинене уявлення; специфічні особистості якості (сміливість, готовність до ризику, цілеспрямованість, допитливість, самостійність, наполегливість, ентузіазм); специфічні ведучі мотиви (необхідність реалізувати своє "Я", бажання бути визнаним), творчий інтерес, захопленість творчим процесом, прагнення досягти найбільшої результативності в конкретних умовах праці); комунікативні здібності; здатність до самоуправління; високий рівень загальної культури і високий рівень моральної культури.
До загальних вимог до викладача вищої школи можна віднести наявність:
- професійної компетентності, що базується на спеціальній науковій, практичній та психолого-педагогічній підготовці;
- загальнокультурної та гуманітарної компетентності, що включає знання основ світової культури, гуманістичних особистісних якостей, відповідальності за результати власної діяльності, мотивації до самовдосконалення;
- креативності, що передбачає сформованість нестандартного мислення, володіння інноваційною стратегією та тактикою, гнучкої адаптації до змін змісту та умов професійної діяльності;
- комунікативної компетентності, що включає розвинуту мову, володіння іноземними мовами, сучасними засобами зв'язку та основами комп'ютерної грамотності, вміння складати ділові папери і т. ін.;
- соціально-економічної компетентності, що передбачає володіння основами сучасної економіки, знання законів бізнесу, азів екології та права
Роль в суспільстві: будучи одним з видів професійної освіти, вища школа виконує багаточисельні загальнокультурні функції, формує й розвиває трудову й суспільно-політичну активність молоді, її світогляд, мораль, забезпечує умови для всебічного розвитку особистості майбутнього спеціаліста, який спроможний успішно сприяти соціальному й науково-технічному прогресу суспільства.
