Педагогічна культура є частиною загальнолюдської культури, в якій з найбільшою повнотою відображені духовні і матеріальні цінності освіти та виховання, а також способи творчої педагогічної діяльності, необхідні для обслуговування історичного процесу зміни поколінь, соціалізації особистості і здійснення освітньо-виховного процесу. Педагогічна культура інтегрує історико-культурний педагогічний досвід і регулює сферу педагогічної взаємодії.
Культура мовлення - широке і об'ємне поняття, але передусім це- грамотність побудови фраз, простота і зрозумілість викладу, виразність, яка досягається вмінням дібрати потрібні слова та синтаксичні конструкції та активним викориcтанням основних компонентів виразності усного мовлення - тону, динаміки звучання голосу, темпу, пауз, наголосів, інтонації, дикції, правильна вимова слів, правильне використання спеціальної термінології, не багатослів'я. Для успішності професійної діяльності вчителя необхідними є такі риси його мовлення, як бездоганна дикція, дотримання всіх орфоепічних норм сучасної української літературної мови, добре поставлений голос, уміння керувати диханням, тобто професійне володіння технікою мовлення.Не можна собі уявити живого мовлення без інтонації. Кожне осмислення думки, власної або чужої, може бути правильно виражено й так само сприйнято слухачами лише в тому разі, коли читець (мовець) правильно використає всі компоненти мовлення (системи його звуків, складобудови, словесного наголосу) та інтонації (органічної єдності пауз, логічної та емоційної функції наголосів, мелодики, темпу, ритму й голосового тембру.
Невербальне -ряд лослідженьпоказують, що учні віддають перевагу вчителям з доброзичливим виразом обличчя, з високим рівнем зовнішньої емоційності. При цьому наголошується, що надмірна рухливість м'язів очей або особи, як і нежива їх статичність, створює серйозні проблеми в спілкуванні з дітьми.
Деякі дослідники відзначають, що багато вчителів вважають за необхідне створювати «спеціальне вираз обличчя» для впливу на дітей. Часто - це суворе обличчя з похмурим чолом, стиснутими губами, напруженої нижньою щелепою.
Зоровий контакт- регулярний, маж бути встановлений зі студентами з різних частин аудиторії по черзі, щоб кожен міг час від часу відчувати контакт з викладачем ( особливо при лекції для концентрації уваги).
Просторова організація- відстань «ділового спілкування». ( у випадках проведення інтерактивних занять, ігор, тощо, дистанція може зменшуватися).
Тембр та темп мови- спокійний, врівноважений, достатня кількість пауз для полегшення сприйняття учбового матеріалу студентами.
