Ле́кція (лат. lectio — читання) — основна форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.
Лекція є основною формою навчального процесу у вищій школі. Усний виклад предмета викладачем, а також публічне читання на яку-небудь тему. Мета лекції — розкрити основні положення теми, досягнення науки, з'ясувати невирішені проблеми, узагальнити досвід роботи, дати рекомендації щодо використання основних висновків за темами на практичних заняттях. Переваги і слабкі сторони лекційної системи
Суттєвими перевагами є такі:
- лекція дає можливість реалізувати одну зі стрижневих ідей гуманної педагогіки (творча співпраця педагога зі студентами, спільна емоційна взаємодія);
- лекція активізує мисленнєву діяльність студентів (звісно, якщо вона кваліфіковано прочитана, уважно вислухана і зрозуміла);
- у лекції акумульовано великий обсяг наукової інформації з урахуванням новітніх досягнень тієї чи тієї науки;
- у процесі читання лекції можна врахувати специфіку професійної підготовки студентів, їхні інтереси;
- вирізняється своєю економічністю. Студент має можливість за порівняно короткий час отримати значний обсяг наукової інформації, до того ж насиченої найновішим матеріалом;
- участь студентів у педагогічному дійстві, яке називається лекцією, є корисною школою для тих, хто у майбутньому буде займатися науково-педагогічною діяльністю;
- лекція слугує своєрідним дороговказом для студентів, компасом у неосяжному морі наукової інформації;
- лекція незамінна, коли має місце дефіцит літератури.
Варто назвати і певні типові недоліки лекції:
- інформація, яку подає викладач, спрямована, в основному, на слухову пам'ять студента. Цей вид пам'яті досить недосконалий. Сприйнята інформація утримується в короткотерміновій пам'яті невеликий проміжок часу. І коли немає підкріплення, інформація «вивітрюється» («В одно вухо влетіло, удруге вилетіло», — говорить народна мудрість). Дослідження показують, що під кінець лекції з усього обсягу поданої інформації студент може відтворити лише 10-15 %;
- великі потоки слухачів (понад 50) позбавляють викладача можливості ефективно управляти розумовою діяльністю студентів;
- студенти молодших курсів слабо володіють методикою і технікою сприймання змісту лекції та конспектування;
- лекція певною мірою привчає студента до пасивного привласнення чужих думок, не стимулює тягу до самостійного навчання, не забезпечує індивідуального, диференційованого підходу до навчання.
З урахуванням цих вимог кожна лекція у вузі:
- повинна мати чітку структуру і логіку розкриття послідовно викладаються питань (понятійна лінія лекції);
- твердий теоретичний і методичний стрижень, важливу проблему;
- закінчений характер освітлення певної теми (проблеми), тісний зв'язок з попереднім матеріалом;
- бути доказовою і аргументованою, містити достатню кількість яскравих і переконливих прикладів, фактів, обгрунтувань, мати чітко виражену зв'язок з практикою;
- проблемної, розкривати протиріччя і вказувати шляхи їх вирішення, ставити перед курсантами та слухачами питання для роздумів ;
- володіти силою логічної аргументації і викликати в учнів необхідний інтерес пізнання, давати напрямок для самостійної роботи;
- перебувати на сучасному рівні розвитку науки і техніки, містити прогноз їх розвитку на найближчі роки;
- відображати методичну обробку матеріалу (виділення головних думок і положень, підкреслення висновків, повторення їх у різних формулюваннях);
- бути наочною, поєднуватися по можливості з демонстрацією аудіовізуальних матеріалів, макетів, моделей і зразків;
- викладатися чіткою і ясною мовою, містити роз'яснення всіх нововведених термінів і понять;
- бути доступній для сприйняття даної аудиторією.
