Матеріалістичне рішення основного питання філософії припускає як найважливішої складової вирішення проблеми походження, виникнення свідомості.
Питання про виникнення свідомості був каменем спотикання для метафізичного матеріалізму, оскільки його рішення передбачає підхід до миру з позицій діалектики як теорії розвитку, по-перше, а по-друге, вироблення матеріалістичного погляду на історичний процес, так як без цього неможливо встановити поряд з природними соціальні чинники формування свідомості, їх роль і значення в цьому процесі.
Якщо підійти до проблеми виникнення свідомості у великому, глобальному плані, то цей процес органічно пов'язаний з двома грандіозними за своїм значенням та масштабом якісними зрушеннями, стрибками в розвитку матеріального світу. Перший з них - стрибок від неживого до живого, що призвів до появи біологічної форми руху матерії і початку еволюції живих форм, яка в кінцевому підсумку привела до появи безпосередніх тварин предків людини. Другий якісний зсув - перехід від тваринного стану до людини та людському суспільству, який одночасно був стрибком від психіки тварин до людської свідомості.
Ми не зупиняємося спеціально на проблемах, пов'язаних з появою життя на Землі, хоча вони важливі й цікаві, приймаючи як факт, що життя виникло природним шляхом.
Подальша еволюція живих форм, складова передісторію формування людини і її свідомості, досліджено Ч. Дарвіна та його послідовниками.
Саме в процесі еволюції тваринного світу та були підготовлені умови і передумови для нового стрибка - від тваринного стану і психіки тварин до людини і людській свідомості.
Але в чому суть стрибка? Для відповіді на це питання, очевидно, слід з'ясувати, чим відрізняється свідомість людини від психіки тварин. Ці відмінності можна звести до трьох основних: 1) людині властиво абстрактне, понятійне мислення, якого немає у тварин; 2) людина користується мовою, другою сигнальною системою, якої немає у тварин; 3) людина здатна не тільки відображати світ у своїй свідомості, але й цілеспрямовано його перетворювати. Іншими словами, свідомості людини властива творчо-конструкторська функція.
Таке головне зміст окресленого вище стрибка. Однак при всій його глибині він був підготовлений ще в межах тваринного світу, де у вищих тварин особливо у антропоїдів формуються жовтня, біологічні форми праці, зачатки гарматного використання предметів. А поряд з цим тут вже виявляються предметного мислення, а також отримує певний розвиток звукова сигналізація.
Проте це були лише біологічні передумови, вирішальну ж роль у формуванні свідомості грали нові, соціальні фактори.
Соціальна обумовленість виникнення і розвитку свідомості обгрунтована у відомій праці Ф. Енгельса "Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину". Тут розвинена трудова теорія антропогенезу і генезису людської свідомості. Ф. Енгельс вказує і біологічні фактори, які підготували грунт для становлення людини; перехід тварин предків людини до прямої ходи, до змішаної м'ясорослинні їжі, а також стадність. Проте визначальну роль у процесі формування людини і її свідомості зіграли спільну працю і складаються на цій основі суспільні відносини між людьми.
інстинктивно на перших порах форми трудової діяльності наших далеких предків надалі поступово поступилися місцем усвідомленої, цілеспрямованої діяльності. Спочатку це було в основному предметно-чуттєве свідомість із зачатками логічного мислення, а сама праця в значній мірі ще носив інстинктивний характер. Свідомість на цьому етапі ще було безпосередньо вплетене в матеріальну діяльність людей.
Глибокий якісний зсув у праці та свідомості відбувся з початком виготовлення знарядь праці та перетворенням на цій основі праці у власне людську працю.
Саме на базі праці та складається поступово абстрактне, понятійне мислення. Якими ж своїми сторонами працю впливав на формування свідомості?
Перш за все працю передбачає здатність цілепокладання, уявного моделювання майбутнього, вироблення плану дій, що ведуть до мети, і визначення засобів досягнення цієї мети.
Саме ці моменти і зіграли основну роль у становленні мислення. Адже найважливіша особливість праці в тому і полягає, що його результат ще до початку діяльності повинен бути присутнім у голові людини ідеально, як внутрішній образ, як потреба, як спонукання і як мета. Цим, в першу чергу і пояснюється, що свідомість могло скластися лише в процесі праці.
Праця, пов'язаний з виготовленням знарядь праці, знову-таки "працював" на формування абстрактного мислення, оскільки він вимагає абстрагування від безпосередніх, біологічних потреб, так як спрямований на створення лише засобів задоволення цих потреб.
Крім того, праця вимагає певних знань щодо властивостей предметів, які включаються у сферу праці, причому в міру розширення цієї сфери зростає і обсяг необхідних знань, що, природно, сприяє розвитку свідомості .
В процесі праці і в тісному зв'язку з ним освоюються і певні логічні операції, наприклад, аналізу та синтезу, що виростають на основі практичного аналізу і синтезу.
Але праця з самого початку був колективною працею, і він не міг носити інший характер при примітивності використовувалися знарядь праці, тому виникнення свідомості і його розвиток тісно пов'язані з розвитком мови. Мова виникла з потреби спілкування і координації дій членів первісного колективу в процесі спільної праці. Він так само дереві, як і свідомість.
Мова виконував не тільки функцію засобу спілкування, а й закріплював успіхи в розвитку свідомості і в пізнанні світу на основі збагачення словникового запасу й ускладнення граматичних форм мови.
Крім того, через посередництво мови як засобу спілкування те, чого досяг один з членів колективу, ставало надбанням усіх. А поряд з цим мова служив найважливішим засобом передачі соціального досвіду від покоління до покоління, забезпечував акумулювання цього досвіду і тим самим точно так само сприяв розвитку свідомості. А в тісному зв'язку з працею і мовою найважливішу роль грав у розвитку свідомості первісний колектив, спілкування його членів. Саме первісний колектив акумулював і передавав від покоління до покоління досвід освоєння світу, забезпечував безперервність і спадкоємність процесу становлення та вдосконалення свідомості. Праця і членоподільна мова з'явилися двома головними стимулами, під впливом яких мозок мавпи поступово перетворився в людський мозок.
Отже, свідомість як властивість високоорганізованої матерії є суспільний продукт, що виник в суспільстві і невпинно розвивається на базі праці і всієї системи суспільних відносин між членами суспільства.
Тепер, коли ми розглянули процес становлення людської свідомості, розкрили роль праці та мови у цьому процесі, зупинимося дещо детальніше на питанні про співвідношення мови і мислення.
Порівняння психіки тварин з людською дає змогу виділити такі основні відмінності між ними:
1. Тварина може діяти лише в межах ситуації, що сприймається безпосередньо, а всі здійснювані нею акти обмежені біологічними потребами, тобто мотивація завжди біологічна.
Тварини не роблять нічого такого, що не обслуговує їхніх біологічних потреб. Конкретне, практичне мислення тварин робить їх залежними від безпосередньої ситуації. Лише в процесі орієнтувального маніпулювання тварина здатна вирішити проблемні завдання. Людина ж завдяки абстрактному, логічному мисленню може передбачати події, чинити відповідно до пізнаної необхідності - свідомо.
Мислення тісно пов'язане з мовленням. Тварини лише подають сигнали своїм родичам з приводу власних емоційних станів, тоді як людина за допомогою мови інформує інших у часі та просторі, передаючи суспільний досвід. Завдяки мові кожна людина користується досвідом, який вироблено людством протягом тисячоліть і якого вона ніколи не сприймала безпосередньо.
2. Тварини здатні використовувати предмети як знаряддя, але жодна тварина не може створити знаряддя праці. Тварини не живуть у світі постійних речей, не виконують колективних знаряддєвих дій. Навіть спостерігаючи за діями іншої тварини, вони ніколи не будуть допомагати одна одній, діяти спільно.
Лише людина створює знаряддя за продуманим планом, використовує їх за призначенням і зберігає на майбутнє. Вона живе у світі постійних речей, користується знаряддями спільно з іншими людьми, переймає досвід користування знаряддями праці та передає його іншим.
Третя відмінність у психіці тварин і людини полягає в почуттях. Тварини також здатні переживати позитивні чи негативні емоції, але лише людина може співчувати в горі чи радості іншій людині, насолоджуватися картинами природи, переживати інтелектуальні почуття.
Умови розвитку психіки тварин і людини є четвертою відмінністю. Розвиток психіки у тваринному світі підкорено біологічним законам, а розвиток психіки людини детермінується суспільно-історичними умовами.
І людині, і тварині властиві інстинктивні реакції на подразники, здатність набувати досвід у життєвих ситуаціях. Проте присвоювати суспільний досвід, який розвиває психіку, здатна лише людина.
З моменту народження дитина оволодіває способами використання знарядь та навичками спілкування. Це, своєю чергою, розвиває почуттєву сферу, довільність, логічне мислення, формує особистість індивіда. Мавпа в будь-яких умовах буде проявляти себе як мавпа, а людина лише тоді стане людиною, якщо її розвиток відбувається серед людей. Це підтверджують випадки виховання людських дітей серед тварин.
