Темперамент пов'язаний з іншими властивостями особистості. Він є своєрідною природною канвою, на яку життя наносить візерунки характеру, визначаючи передусім динаміку, а не зміст психічного життя людини.
Властивості темпераменту - найстійкіші індивідуальні властивості, які виникають у ранньому дитинстві, зберігаються впродовж життя і виявляються в поведінці, спілкуванні, діяльності, проявах емоцій і почуттів, стилі мислення.
Систему психологічних властивостей темпераменту утворюють:
1) чутливість (сензитивність). Про неї судять на підставі найменшої сили зовнішнього впливу, необхідної для виникнення у людини певної психічної чи поведінкової реакції - відповіді (репліки, емоції, рухи, міміки тощо), і швидкості, з якою вона виникає. Іншими словами - на підставі сили впливу потрібно, щоб людина відреагувала;
2) реактивність (величина реакції на вплив). Ця властивість виявляється в інтенсивності, силі реакції людини на вплив (зауваження, погрозу, різкий і неочікуваний звук тощо). Про людину з високою реактивністю стверджують: «Спочатку зробить, а потім подумає», «заводиться з півоберту»; з низькою реактивністю: «Сім раз відміряє, потім відріже», «не розумієш, чи зрадів, чи засмутився». Люди з високою реактивністю здебільшого відповідають не подумавши; у прикрості і роздратуванні легше і частіше «виходять із себе», нетерплячі, запальні, легко вступають у конфлікт; перебивають розповідь;
3) активність. Її ознаки - зосередженість, цілеспрямованість, енергійність, з якими людина впливає на світ, долає перешкоди на шляху до мети.
Активна людина настирлива у подоланні труднощів, довше зберігає бадьорість і не «опускає руки» у важких ситуаціях, схильна доводити справу до кінця;
4) співвідношення реактивності і активності. Реактивні люди діють переважно під впливом випадкових зовнішніх або внутрішніх причин («забажалось»), активні - свідомо визначають лінію поведінки, діють залежно від планів, намірів;
5) темп реакції (швидкість перебігу психічних процесів і реакцій - рухи, мова, винахідливість тощо).
Ознаки його високого розвитку - швидші й енергійніші рухи; швидка і впевнена розмова, відповідь на запитання; оперативне згадування;
6) емоційна збудливість. Критерії її визначення - найслабший вплив, необхідний для виникнення емоційного відгуку (позитивного, негативного), швидкість, з якою він виникає. Емоційна збудливість вища, якщо людина: швидше і виразніше реагує (зміна виразу обличчя, жестикуляції тощо) на підтримку чи дисциплінувальний вплив, жарт тощо; швидше і виразніше проявляє почуття радості та задоволення;
7) екстравертованість-інтровертованість. Екстраверсія - прямованість психічної активності особистості назовні, до якої спонукають враження, зумовлені впливом зовнішніх обставин у певний момент. Навколишні впливи, зовнішні враження, все, що відбувається тут і тепер, великою мірою визначають поведінку екстраверта. Інтроверсія - спрямованість психічної активності особистості всередину (на себе), до якої спонукають раніше пережиті враження, думки про майбутнє. Поведінка інтроверта переважно залежить від внутрішнього світу: почуттів, думок, образів пережитого чи очікуваного. Такі люди заглиблені в себе, своє минуле, теперішнє і майбутнє.
За переважання екстравертованості людина: з більшою зацікавленістю стежить за тим, що відбувається навколо неї, менше заглиблюється в спогади, раніше «входить» у себе; більше любить виконувати «живу» роботу; легше запам'ятовує обличчя людей, деталі і факти їх біографії, гірше - зміст теорії, формули тощо.
Інтровертована людина: менше стежить за тим, що відбувається навколо, частіше заглиблюється у свій внутрішній світ; любить займатися самоаналізом, самостійним експериментуванням; не звертає уваги на інших людей, особливості їх поведінки та діяльності;
8) пластичність і ригідність. Проявляються в легкості (пластичності) чи труднощах (ригідності) пристосування до зовнішніх впливів.
Прояви ригідності - труднощі, з якими людина звикає до нових обставин, людей; відвикає від попередніх життєвих умов, навіть розстається з речами (листами, фотографіями, звичним одягом). Такі люди не люблять змінювати розташування меблів у помешканні, предметів на робочому місці тощо. Важче і повільніше вони переходять з одних дій на інші, опанувавши їх, можуть тривалий час працювати, навіть якщо це їм нецікаво. Непросто їм дається формування нових рухових навичок, як перехід від однієї емоції до іншої.
Пластичність людини має протилежні вияви.
9) тривожність. Проявляється у схильності сприймати все нове як загрозу для себе, відчувати при цьому незвичайний страх і неспокій.
Тривожність вища, якщо людина більше думає про можливу невдачу у відповідальній справі, ніж про справу; намагається уникати життєвих помилок, навіть незначних, наприклад, неодноразово перевіряє результати своїх дій (може повернутися додому з половини дороги, перевірити; чи замкнені двері, чи вимкнене світло, вода і газ тощо); важче переносить чекання в чергах, транспорті тощо; невпевнена в собі і своїх діях, часто впадає в сум, недовірлива, намагається завчасно виконувати завдання, підвищено відповідальна тощо;
10) товариськість. Ця психологічна властивість темпераменту характеризує динамічну сторону активності людини в спілкуванні: частоту встановлення контактів з людьми, легкість їх перебігу, знайомства. Товариська за темпераментом людина легше і швидше знайомиться; більше говорить сама, ніж слухає інших; має широке коло спілкування.
Товариськість не забезпечує людині сприятливих стосунків, вона лише позитивно впливає на започаткування контактів. Потім починають проявлятися важливіші якості особистості: розум, сумління, знання, вміння. Нерідко надмір балакуча людина дратує. Адже властива кожному потреба в спілкуванні зовсім не передбачає безперервного перебування в безпосередніх контактах - кожен потребує час від часу побути на самоті, поговорити із собою. Людям творчої праці взагалі необхідне добровільне усамітнення;
11) опірність, працездатність (здатність і сила протидіяти втомі, іншим несприятливим умовам праці, наприклад стресу). За належної енергійності людина довго зберігає високу працездатність, менше піддається впливам, які відволікають; рідше в неї бувають перепади настрою, що впливають на діяльність; виявляє сильніший опір стресам (психічним напруженням).
За психологічним змістом властивості темпераменту суттєво відрізняються. Однак усі вони проявляються в ранньому дитинстві, тому деякі дослідники стверджують, що прояви в цьому періоді дають переконливу інформацію для розпізнавання темпераменту. Властивості темпераменту характеризують міру динамічної напруги і ставлення до себе, діяльності (процесу, а не до результату). Вони спадкові, стійкі протягом життя, не змінюються або змінюються малопомітно. Наприклад, активність психічної діяльності дорослого відрізняється від дитячої, але її рангове місце завжди майже однакове у своїй віковій групі. Риси темпераменту універсально проявляються в усіх сферах життєдіяльності, не залежать від її змісту, мотиву, цілі, а більше корелюють з особливостями нервової системи та іншими властивостями організму - емоційною збудливістю, слабкістю, ригідністю, інертністю нервової системи. Чим органічніше зв'язаний темперамент із характером, тим гармонійніша, розкутіша людина та її поведінка.
Темпераменту властива взаємна компенсація його якостей: підвищена емоційна збудливість компенсується орієнтувальними розумовими діями і обмеженням сфери спілкування, що зменшує кількість факторів такого збудження тощо.