Переключення уваги. Фізіологічною основою переключення уваги є гальмування оптимального збудження в одних ділянках мозку і виникнення його в інших.
Залежить це від характеру об'єкта, сенсу дій, індивідуально-психологічних особливостей людини.
Переключення уваги - перенесення уваги з одного предмета на інший, з однієї дії на іншу.
Воно може бути легким чи важким, повним чи неповним. Іноді нелегко перейти від одних дій до інших, якщо новий об'єкт не приваблює. Неповне переключення уваги свідчить, що людина перебуває під враженням від попередньої діяльності. Довільне переключення уваги потребує оволодіння нею, уміння керувати цим процесом, усвідомлення послідовності майбутніх дій.
Здатність до переключення характеризує гнучкість уваги, що відрізняє одну людину від іншої. Якість його знижується при переході від нескладних дій до складніших, від значущої діяльності - до нецікавої. Відбувається переключення уваги з різною швидкістю, що залежить від змісту діяльності та індивідуальних особливостей людини. Полегшується воно за наявності зв'язків між змістом попередньої і наступної діяльності, інтересу до неї й усвідомлення її важливості, не дуже глибокого зосередження на попередній діяльності, уміння переключати увагу. Ускладнює переключення уваги інертність нервових процесів. У деяких видах діяльності швидкість переключення уваги є вирішальною. Вправляння у її поліпшенні підвищує швидкість нервових процесів мозку, що важливо у багатьох видах діяльності.
Переключення уваги допомагає людині орієнтуватися в житті, швидко справлятися з новими завданнями. Здатність до цього виробляється у процесі практичної діяльності. Розумний режим переключення уваги має важливе значення для гігієни розумової праці, є необхідною умовою підтримання оптимального рівня працездатності.
Переключення може бути мимовільним (відволікання уваги, спричинене подразниками, які привертають до себе мимовільну увагу). Прикладом відволікання є неуважність - ступінь концентрації уваги, за якого суттєво звужується поле свідомості. В одних ситуаціях вона знижує продуктивність діяльності (неуважність молодшого школяра), в інших - підвищує (неуважність ученого, який розв'язує теоретичну проблему, до зовнішніх об'єктів).