Увага характеризується певними властивостями, що специфічно проявляються у різних людей і різних ситуаціях.
Наявність уваги свідчить про зв'язок свідомості з певним об'єктом і внутрішнім станом, її зосередженість на них. Особливості цієї зосередженості визначають основні властивості уваги, до яких належать: концентрація, стійкість, коливання, переключення, обсяг, розподіл.
Концентрація уваги. Характеризує зв'язок індивіда з об'єктом, засвідчує рівень його інтенсивності. Як правило, людина зосереджується на одному об'єкті, її увага ніби поглинається ним. Сила поглинання залежить від його значення. Щоб утримати об'єкт у полі своєї уваги, людині необхідно докласти вольових зусиль.
Концентрація уваги - рівень зосередженості людини на певному об'єкті та внутрішньому стані.
Показником її є стійкість до перешкод, до відволікання від предмета діяльності (споглядання) сторонніми подразниками. Захопившись справою, людина не бачить і не чує, що відбувається (негативна індукція) навколо. Класичним прикладом виняткової концентрації уваги є трагічний випадок з Архімедом, який, захопившись розв'язанням оборонних проблем під час облоги Сиракуз, не подбав про власну безпеку й поплатився життям.
Стійкість уваги. Показником її є тривалість зосередження, цілеспрямованості як необхідних внутрішніх умов виконання завдання. Ця властивість залежить від складності об'єкта, змісту і сенсу для людини дій, властивостей її нервової системи.
Стійкість уваги - тривалість збереження інтенсивної (концентрованої) уваги на об'єкті, явищі, події тощо.
Рівень її залежить від складності завдань, кількості і сили старань, потрібних для їх розв'язання, а також від суб'єктивного ставлення до справи. За певних умов навіть у дітей 10-11 років увага може бути стійкою тривалий час.
Стійкість уваги тим вища, чим динамічніший і цікавіший образ об'єкта діяльності. Важливою передумовою цього є і здатність людини відкривати в об'єкті нові зв'язки та відношення. Увага триваліша там, де сприймання, мислення постійно збагачують зміст образу. Одноманітність об'єкта знижує рівень її стійкості.
Увага до об'єкта зумовлює необхідність дії, яка ще більше зосереджує увагу на об'єкті, мобілізує розумові сили. Оптимальні труднощі, які долаються в процесі роботи, посилюють стійкість уваги. Протилежне стійкості - відволікання уваги об'єктами, що не стосуються діяльності. Нестійка увага частіше й легше відволікається побічними стимулами, внаслідок чого знижується ефективність пізнавальної чи продуктивної діяльності. Мимовільно відволікають її різкі та сильні зовнішні подразники, раптові й динамічні ситуації, емоційні чинники. Утриманню уваги сприяють спеціальні тренувальні вправи за несприятливих умов.
Коливання уваги. У сприйманні ледве помітних подразників вони відбуваються через кожні 2-5, максимум 12 секунд. Здебільшого призводять до мимовільного відволікання її від об'єкта.
Коливання уваги - зміна інтенсивності її зосередженості та стійкості.
У природних умовах коливання уваги простежуються, наприклад, коли людина намагається сприймати віддалені об'єкти: літак на небосхилі, човен далеко в морі, людину в степу - вони то з'являються на короткий час, то знову зникають з поля зору. Під час розумової, практичної діяльностей періоди коливань стають рідшими. За напруженої навчальної діяльності можливі пропуски увагою окремих моментів лекції, фрагментів тексту підручника. Іноді вони частішають, що знижує ефективність навчання.
Коливання уваги спричинені виснаженням кіркових центрів та гальмуванням унаслідок динаміки процесів радіації (поширення) і концентрації (зосередження) негативної індукції (взаємного зумовлення). На межі можливостей незначні зміни потенціалу нервової клітини впливають на стійкість уваги. Цей потенціал швидко вичерпується і відновлюється. На коливання уваги впливають і особливості нервової системи людини, умови, зміст, напруження і тривалість діяльності. З огляду на це ефективність діяльності забезпечать зміни та перерви в ній, мінімальне дублювання процесів.
Переключення уваги. Фізіологічною основою переключення уваги є гальмування оптимального збудження в одних ділянках мозку і виникнення його в інших.
Залежить це від характеру об'єкта, сенсу дій, індивідуально-психологічних особливостей людини.
Переключення уваги - перенесення уваги з одного предмета на інший, з однієї дії на іншу.
Воно може бути легким чи важким, повним чи неповним. Іноді нелегко перейти від одних дій до інших, якщо новий об'єкт не приваблює. Неповне переключення уваги свідчить, що людина перебуває під враженням від попередньої діяльності. Довільне переключення уваги потребує оволодіння нею, уміння керувати цим процесом, усвідомлення послідовності майбутніх дій.
Здатність до переключення характеризує гнучкість уваги, що відрізняє одну людину від іншої. Якість його знижується при переході від нескладних дій до складніших, від значущої діяльності - до нецікавої. Відбувається переключення уваги з різною швидкістю, що залежить від змісту діяльності та індивідуальних особливостей людини. Полегшується воно за наявності зв'язків між змістом попередньої і наступної діяльності, інтересу до неї й усвідомлення її важливості, не дуже глибокого зосередження на попередній діяльності, уміння переключати увагу. Ускладнює переключення уваги інертність нервових процесів. У деяких видах діяльності швидкість переключення уваги є вирішальною. Вправляння у її поліпшенні підвищує швидкість нервових процесів мозку, що важливо у багатьох видах діяльності.
Переключення уваги допомагає людині орієнтуватися в житті, швидко справлятися з новими завданнями. Здатність до цього виробляється у процесі практичної діяльності. Розумний режим переключення уваги має важливе значення для гігієни розумової праці, є необхідною умовою підтримання оптимального рівня працездатності.
Переключення може бути мимовільним (відволікання уваги, спричинене подразниками, які привертають до себе мимовільну увагу). Прикладом відволікання є неуважність - ступінь концентрації уваги, за якого суттєво звужується поле свідомості. В одних ситуаціях вона знижує продуктивність діяльності (неуважність молодшого школяра), в інших - підвищує (неуважність ученого, який розв'язує теоретичну проблему, до зовнішніх об'єктів).
Розподіл уваги. Нерідко людині доводиться виконувати одночасно кілька видів діяльності, зосереджуючись на різних процесах та об'єктах: водій автомобіля одночасно стежить за ситуацією на дорозі, станом автомобіля, даними приладів тощо. Більшість різновидів професійної праці вимагає розподілу уваги.
Розподіл уваги - здатність людини одночасно утримувати у сфері свідомості кілька об'єктів, виконувати кілька видів діяльності.
У процесі переключення уваги одна дія (звична) виконується автоматично, інша - свідомо. При цьому нова діяльність пов'язана з осередком оптимальної збудженості ділянки кори великих півкуль головного мозку, а опанована раніше - з ділянками мозку меншого збудження.
Здатність розподіляти увагу властива всім людям, але має індивідуальні ознаки. Одним людям важко зосереджуватися на двох видах діяльності, інші залюбки одночасно роблять кілька справ: Юлій Цезар, Наполеон одночасно писали, читали, слухали, говорили. Вони вміли швидко переключати увагу з одного об'єкта на інший, досягали високої автоматизації у виконанні певних дій, що, очевидно, справляло враження одночасності їх здійснення.
Головною умовою успішного поєднання видів діяльності є достатнє оволодіння ними, особливо якщо воно автоматизоване: основна діяльність припадає на нервові центри, що перебувають у стані оптимального збудження. Додаткові види забезпечуються напівзагальмованими нервовими центрами, вимагають менше уваги, бо виконуються значною мірою автоматизовано.
Майже неможливо розподіляти увагу в межах одного аналізатора: слухати уважно дві промови, слухати й читати. Якщо одна з двох діяльностей вимагає високої концентрації уваги, розподіл стає неможливим, бо зосередження свідомості на певних об'єктах неминуче пов'язане зі звуженням його поля.
Обсяг уваги. За цією ознакою увага є вузькою та широкою. Середній обсяг уваги дорослої людини становить 4-6 об'єктів, дитини - 2-3 і майже не відрізняється від обсягу короткочасної пам'яті. При сприйманні об'єктів, які складаються з великої кількості взаємопов'язаних елементів, обсяг уваги збільшується, наприклад, людина може одномоментно сприйняти слово із 14 літер.
Обсяг уваги - кількість об'єктів, які можуть бути охоплені увагою і сприйняті за найкоротший час.
Він залежить від організації матеріалу, на якому зосереджується людина, здатності відтворювати його у формі образу; широта обсягу уваги - від спорідненості матеріалу, вікових особливостей людини. Якщо матеріал легко асоціюється, тобто пов'язуються його елементи, обсяг уваги стає більшим. У школярів ця властивість формується із засвоєнням навчальної діяльності, у дорослих - з оволодінням професією.
Усі властивості уваги універсально проявляються в її видах та мають індивідуальні особливості.
У процесі діяльності властивості уваги виконують різні функції і перебувають у різних відношеннях. Так, стійкість і концентрація нерідко порушуються під впливом переключення, яке змінюється розподілом, залежать від обсягу уваги. Водночас кожна властивість є відносно самостійною: висока концентрація уваги може поєднуватися зі слабким переключенням (неуважність), що характерне для людей, зосереджених на проблемі. Особливості прояву властивостей уваги залежать від стану, інтенсивності, спрямованості, мотивації пізнавальної та емоційно-вольової діяльності людини.
Різні життєві ситуації вимагають різних властивостей уваги. Це стосується насамперед її розподілу й переключення. Не завжди можна точно визначити, завдяки чому досягнуто мети. Молодий із рухливою нервовою системою частіше використовує переключення уваги, досвідчений переважно розподіляє її. Нерідко одна властивість уваги переходить в іншу, забезпечуючи досягнення мети раціональнішими способами.