Специфічний людський засіб спілкування - мова, яка існує об´єктивно в духовному житті людського суспільства і є системою знаків, які функціонують як засоби такого спілкування. Мова виникла у процесі становлення самої людини як суспільної істоти, у процесі спільної трудової діяльності. Біологічні передумови виникнення мови - звуки та рухи, які були притаманні пращурам людини і слугували засобом спілкування, задоволення потреби в обміні думками, у пізнанні властивостей предметів і явищ, що оточували людину, і позначалися словами. МОВА - суспільне явище, найважливіший засіб організації людських стосунків. За її допомогою люди досягають розуміння, обмінюються думками, здобувають знання, передають їх нащадкам, мають змогу налагодити спільну діяльність у всіх галузях людської діяльності.
МОВА є системою знаків, що мають соціальну природу, яка створилася й закріпилася в процесі історичного розвитку діяльності членів суспільства. Інформаційна функція полягає в тому, що мова є засобом пізнання, збирання й оформлення всіх тих знань, які накопичені людьми в процесі їх свідомої діяльності. Різновидами цієї функції є функція збереження інформації, контактна функція, функція оформлення культурних цінностей. Комунікативна функція реалізується у спілкуванні, розмовах, діалогах, полеміці. Вона створює суспільство як соціум. Комунікативна функція може виступати як самовираження особистості. Виражальна (експресивна, емотивна, модальна) функція охоплює величезний діапазон у мовленнєвій поведінці людини. Ця функція мови реалізується в художній літературі, ораторському мистецтві, у дискусійному мовленні — суперечці, полеміці, пісні, опері тощо. Когнітивна функція. Це і спогади, роздуми у хвилини відпочинку, підготовка до усних висловлювань і формування письмового тексту, творча діяльність та ін. Психологи виділяють регулятивну функцію мови й мовлення, що спостерігається у зовнішньому й внутрішньому мовленні. Ця функція виконує роль плану поведінки, вчинків суб'єкта: текстовий чи мисленнєвий проект майбутніх дій його; проект моральних стосунків тощо; технічні проекти, будівельні проекти і под.
Основними функціями мови є вираз, дія, повідомлення, позначення. Функція виразу полягає в тому, що за допомогою мови чоловік висловлює своє відношення до певного предмету, явищу і до самого собі. Як правило, при вислові нашого відношення до чого-небудь мова має певне емоційне забарвлення, що сприяє розумінню такими, що оточують нашого відношення до предмету, про який йдеться.
Функція дії полягає в тому, що за допомогою мови ми намагаємося спонукати іншу людину або групу людей до певної дії або формуємо у слухачів певну точку зору на що-небудь. Як правило, дана функція мови здійснюється через наказ, заклик або переконання. Фізіологічною основою здійснення даної функції мови є особливе положення другої сигнальної системи в структурі психічної регуляції організму і поведінки людини. Так, за допомогою суггестії лікар-психотерапевт може викликати у людини певні відчуття, зокрема пов'язані з лікувальним ефектом". Наприклад, навіювання відчуття тепла часто дозволяє зняти напад астми. За допомогою навіювання також можна допомогти людині відмовитися від табако-куріння, вживання алкоголю і ін.
Функція повідомлення полягає в обміні думками і інформацією між людьми за допомогою слів. Дана функція забезпечує здійснення контактів між людьми. В процесі цих контактів ми організовуємо не тільки обмін інформацією, але і нашу взаємодію. Можна припустити, що саме дана функція в історичному плані з'явилася основним першоджерелом розвитку мови людини.
Функція позначення полягає в здатності давати назви предметам і явищам. Завдяки даній функції ми в змозі мислити відвернуто за допомогою абстрактних понять, а також вести обмін інформацією з іншою людиною. Можна припустити, що дана функція є вищою функцією мови, здійснення її стало можливим лише на вищих ступенях мовного розвитку.
