Вирізняють такі підстави класифікації відчуттів: I) наявністю чи відсутності безпосереднього контакту з подразником, що викликають відчуття; 2) за місцем розташування рецепторів; 3) за часом виникнення під час еволюції; 4) по модальності (виду) подразника.
1. Залежно від міри контакту органів чуття з подразниками:
а) контактна чутливість (дотикова, смакова, больова);
б) дистантна чутливість (зорова, слухова, нюхова).
2. За розміщенням рецепторів в організмі:
а) за зовнішніми аналізаторами (екстерорецептори), в яких рецептори є на поверхні тіла (а) зорові; б) слухові; в) шкірні (температурні, вібраційні, дотикові); г) смакові; д) нюхові; е) больові;
в) за внутрішніми аналізаторами (інтерорецептори), рецептори яких розташовані у внутрішніх органах і тканинах – органічні відчуття (робота серця, шлунку, нирок; відчуття голоду, спраги, втоми);
г) руховий аналізатор, з допомогою якого ми відчуваємо власні рухи (пропріорецептори) – кінестетичні і статичні відчуття рівноваги – сигналізують про стан рухового апарату (знаходяться в м’язах, сухожиллях, складових поверхонь, внутрішньому вусі (вестибулярному апараті).
3. Відповідно до системи аналізаторів:
– зорові, слухові, тактильні; температурні, смакові,статичні або гравітаційні.
