Закони гр. обігу – це закони, що відображають причинно-наслідкові зв’язки грошово-товарних відносин.
Основний закон грош. обігу: Кн=Кф, де Кн – к-ть грошей необхідна в обігу; Кф – к-ть грошей фактично в обігу.
Якщо Кн>Кф відбувається дефляція (дефіцит грошей), затоварювання (багато товарів, мало коштів).
Якщо Кф>Кн відбувається інфляція (грошей більше, ніж товарів в обігу).
Для розрахунку кількості грошей необхідної в обігу використовують відповідні формули.
Найбільш вживаним є критерій обміну Фішера: MV=PQ →
, де М – маса грошей в обігу (Кн); V – швидкість оберту грошей (кількість переходів\обертів гр. одиниці між суб’єктами гр. обороту (для реалізації ВВП)); Р – ціни на товари; Q – к-сть товарів.
Але це рівняння не враховує процес накопичення грошей, тобто їх тезаврації (процес накопичення багатства).
В розширеному вигляді формула така:
,
де ∑Цт – сума цін товарів, які продаються (купуються);
Ткн – товари, які продані в кредит, строк сплати яких настав;
Тк - товари, які продані в кредит, строк сплати яких не настав;
ВП – взаємні погашення (кліринг) – безготівкове взаємозарахування зустрічних вимог.
