Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.
Величину грошової бази можна визначити за формулою:
Гб =Гвип + Грез,
де Гвип – сума готівки, випущеної центральним банком і не поверненої в його фонди;
Грез – сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.
За своїм змістом елементи, що формують грошову базу, можна подати формулою:
B = Rd + Rt + Rc + CY,
де Rd – сума обов’язкових резервів за вкладами до запитання;
Rt – сума обов’язкових резервів за строковими вкладами;
Rc – наднормативні резерви;
CY – готівка, що знаходиться в обігу.
Тобто, грошова база включає в себе грошовий агрегат М0 (готівка в обігу).
Грошово-кредитний мультиплікатор — це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли в банк ззовні. Іноді цей мультиплікатор називають простим грошовим, банківським, депозитним або кредитним.
Банківський мультиплікатор характеризує процес мультиплікації з позиції суб’єктів мультиплікації.
Кредитний мультиплікатор розкриває двигун процесу мультиплікації, тобто те, що мультиплікація може здійснюватися лише в результаті кредитування господарства.
Депозитний мультиплікатор відображує об’єкт мультиплікації – гроші на депозитних рахунках комерційних банків (саме вони збільшуються в процесі мультиплікації).
Механізм грошово-кредитного мультиплікатора безпосередньо пов’язаний із вільним резервом.
Вільний резерв представляє собою сукупність ресурсів банків, які в даний момент часу можуть бути використані для активних банківських операцій.
Величина вільного резерву окремого банку визначається так:
Вр = К + ЗР + ЦК + МБК –ВОР - Ао,
де К – власний капітал банку;
ЗР – залучені банком ресурси (кошти на різних видах депозитних рахунків);
ЦК – централізований кредит (кредит рефінансування), що наданий комерційному банку центральним банком;
МБК – сальдо заборгованості за міжбанківськими кредитами;
ВОР – відрахування в обов’язковий резерв, що знаходиться в розпорядження центрального банку;
Ао – ресурси, які на даний момент уже вкладені в активні операції комерційного банку.
Для того, щоб потенційно відбувся процес грошово-кредитної мультиплікації, банки повинні мати вільний резерв. Цей резерв може бути сформований як з боку клієнтів комерційних банків (наприклад, у випадку внесення грошових коштів на банківські депозити зростатиме ЗР), а також з боку центрального банку.