Обсяг виробництва і обсяг реалізації продукції є взаємозалежними показниками. Темпи зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, поліпшення її якості безпосередньо впливають на обсяг витрат, на прибуток і рентабельність підприємства. Основними завданнями аналізу обсягу виробництва та реалізації продукції є:
1) якість планування виробництва, напруженість і обґрунтованість планів діяльності як у цілому, так і щодо окремих виробничих підрозділів;
2) оцінка виконання планів виробництва, постачання й реалізації продукції, динаміка обсягів виробництва;
3) визначення основних факторів, що впливали на загальні обсяги виробництва протягом останніх років і зокрема у звітному періоді;
4) розкриття взаємозв’язку і взаємозумовленості показників обсягу виробництва, реалізації, асортименту, якості виробів тощо;
5) визначення внутрігосподарських резервів зростання обсягів випуску продукції і реалізації, а також розроблення заходів щодо їх повного та ефективного використання.
^ Об’єктами аналізу виступають: обсяг виробництва і реалізації продукції в цілому і за асортиментом, якість і структура товарної продукції, ритмічність виробництва і реалізації продукції.
^ Основними показниками обсягу виробництва і реалізації продукції є:
Валова продукція – вартість усієї виробленої продукції, включаючи незавершене виробництво, виражається, як правило, у зіставних і діючих цінах. За виробництвом валової продукції оцінюють розмір підприємства.
^ Товарна продукція – вартість виробленої продукції, але без залишків незавершеного виробництва і внутрішньогосподарського обороту. Виражається в гуртових цінах звітного року. Якщо на підприємстві відсутні залишки незавершеного виробництва і внутрішньогосподарських оборотів, то ВП = ТП. Структура товарної продукції визначає спеціалізацію підприємства.
^ Реалізована продукція – відвантажена продукція, визначається у діючих цінах (гуртових, договірних). Обсяг реалізованої продукції можуть також визначати за оплатою (за чистим доходом).
2.
Аналіз звичайно починають з оцінки того, як виконано план виробництва у звітному періоді в цілому по підприємству і в розрізі його основних виробничих одиниць.
Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, треба обов’язково визначити, які фактори спричинили саме таку тенденцію розвитку, й відокремити ті з них, що діяли на державному рівні, тобто не залежали від підприємства. Проте внутрішні фактори заслуговують на особливу увагу. Обсяг виробництва можна збільшити, використовуючи дорожчі матеріали і відповідно піднімаючи ціну виробів, або, навпаки, збільшувати в складі рецептур дешевші компоненти, а зекономлені дефіцитні спрямовувати на додатковий випуск продукції. Усі заходи щодо розвитку спеціалізації та кооперації також помітно впливають на обсяги виробництва.
Динаміка обсягу виробництва і реалізації продукції аналізується за допомогою базисних і ланцюгових темпів зростання, а також середньорічних темпів приросту, які розраховуються з використанням середньогеометричної або середньоарифметичної зваженої.
3.
Значний вплив на результати господарської діяльності справляють асортимент та структура виробництва і реалізації продукції.
Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Вужчим поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції. Врешті, структура — це співвідношення (здебільшого у відсотках) окремих виробів у загальному обсязі виробництва. Зміна асортименту проти планового веде до асортиментних, а структури випуску — структурних зрушень. Ці явища завжди пов’язані одне з одним.
^ Система формування асортименту продукції включає такі складові:
1. Визначення поточних та перспективних потреб покупців.
2. Оцінювання рівня конкурентоспроможності продукції, що випускається чи планується до випуску.
3. Вивчення життєвого циклу виробів і вжиття вчасних заходів для впровадження нових, більш досконалих видів продукції і вилучення з виробничої програми морально застарілих та економічно неефективних виробів.
4. Оцінювання економічної ефективності і ступеня ризику змін в асортименті продукції.
Узагальнену характеристику змін в асортименті продукції дає однойменний коефіцієнт, рівень якого визначають:
^ Кас = Обсяг продукції, що зараховується у виконання асортименту / Базовий обсяг виробництва (реалізації) продукції
При цьому враховують у виконання асортименту фактичний обсяг продукції кожного виду у звітному періоді, але не більше від базового (планового, минулого періоду).
Також розраховують коефіцієнт оновлення асортименту продукції шляхом ділення обсягу випуску нових виробів на загальний випуск продукції.
Зміна структури виробництва значною мірою впливає на обсяг випуску продукції у вартісному виразі, матеріаломісткість, собівартість продукції, прибуток, рентабельність. Виконати план по структурі означає зберегти у фактичному випуску продукції заплановане співвідношення окремих їх видів.
Важливим фактором підвищення ефективності діяльності підприємства є виробництво якісної продукції. ^ Якість продукції – це поняття, яке характеризує параметричні, експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості виробу, рівень його стандартизації та уніфікації, надійність і довговічність. Підвищення якості продукції – одна із форм конкурентної боротьби, завоювання і втримання позицій на ринку.
Розрізняють узагальнюючі, індивідуальні та непрямі показники якості продукції. ^ Узагальнюючі показники характеризують якість усієї виробленої продукції незалежно від її виду та призначення:
- частка нової продукції в загальному її випуску;
- частка продукції вищої категорії якості;
- середньозважений бал продукції;
- середній коефіцієнт сортності (відношення вартості продукції всіх сортів до можливої вартості продукції за ціною першого сорту);
- частка атестованої і не атестованої продукції;
- частка сертифікованої продукції;
- частка експорту тощо.
Індивідуальні показники якості продукції характеризують одну із її властивостей:
- корисність (жирність молока, вміст білка, цукристість тощо);
- надійність (довговічність, безвідмовність у роботі);
- естетичність тощо.
^ Непрямі показники – це штрафи за неякісну продукцію, за обсяг і частку забракованої продукції, за частку продукції, на яку надійшли рекламації від покупців, за втрати від браку тощо.
Важливе значення при вивченні діяльності підприємства має аналіз ритмічності виробництва і відвантаження продукції. Ритмічність – це рівномірний випуск продукції за графіком в обсязі та асортименті, передбачених планом.
Для оцінювання ритмічності роботи підприємства використовують систему прямих і непрямих показників. ^ Прямі показники:
- коефіцієнт ритмічності (Критм) – сума фактичної частки випуску за кожен період, але не більше від її планового рівня;
- коефіцієнт варіації (Кв) – відношення середньоквадратичного відхилення від планового завдання за період (добу, декаду, місяць, квартал) до середньодобового (середньодекадного, середньомісячного, середньоквартального) планового випуску продукції:
Кв = 
;
- коефіцієнт аритмічності – сума додатних і від'ємних відхилень у випуску продукції від плану за кожний день (тиждень, декаду);
- частка виробленої продукції за кожний місяць до квартального випуску (за кожен квартал до річного випуску) тощо.
^ Непрямі показники – доплати за надурочні роботи, оплата простоїв з вини підприємства, втрати від браку, сплата штрафів за недопоставку чи невчасне постачання продукції покупцю, наявність готової продукції на складі, наднормативних залишків незавершеного виробництва.
Вивчивши динаміку і виконання плану з реалізації продукції та виконання договорів поставки, необхідно визначити фактори зміни її обсягу. На зміну обсягу реалізації продукції впливають 2 фактори:
- зміна обсягу випуску продукції;
- зміна залишків нереалізованої продукції.
Розрахунок впливу цих факторів на обсяг реалізації продукції здійснюють порівнюванням фактичних рівнів факторних показників з базовими та обчисленням абсолютних і відносних приростів кожного з них (із застосуванням ланцюгових підстановок).
^ Стан розрахунків з покупцями характеризує рівень оплати відвантаженої продукції (Копл):
Копл = Продукція, яку оплатили покупці за період
Продукція, відвантажена покупцям за період
Якщо Копл < 1, то це свідчить про зростання дебіторської заборгованості. З огляду на це в процесі аналізу необхідно з'ясувати причини утворення надпланових залишків на складах, невчасної оплати продукції покупцями і розробити конкретні заходи для прискорення реалізації продукції і одержання виручки.
Ступінь впливу основних факторів на зміну доходу (виручки) від реалізації визначають за допомогою індексного аналізу (індекс певного показника – це відношення значення даного показника у звітному періоді до базового): Ів = Іц*Ірп, де
Ів – індекс виручки від реалізації продукції ( якщо Ів < 1, то виручка від реалізації зменшилася і навпаки);
Іц – індекс ціни продажу одиниці продукції;
Ірп – індекс обсягу реалізованої продукції.
^ 4.
Фактори, що визначають обсяг виробництва продукції можна об'єднати в три групи:
1. Забезпеченість підприємства робочою силою та інтенсивність використання їх:
ВП = ЧП*РВ; РП = Чрп*ЧП*РВ, де
ВП – вартість випуску продукції;
РП – обсяг реалізації продукції за звітний період;
ЧП – середньооблікова чисельність працівників підприємства;
РВ – середньорічний виробіток продукції на одного працівника;
Чрп – частка реалізованої продукції в обсязі випущеної продукції звітного періоду.
2. Забезпеченість підприємства основними засобами виробництва та інтенсивність їх використання:
ВП = ОЗВ*Фв; РП = Чрп*ОЗВ*Кв, де
ОЗВ – середньорічна сума основних засобів виробництва підприємства;
Кв – капіталовіддача основних засобів.
3. Забезпеченість виробництва сировиною і матеріалами та ефективність використання їх:
ВП = МВ*Мв; РП = Чрп*МВ*Мв, де
МВ – сума матеріальних витрат на виробництво продукції;
Мв – матеріаловіддача (виробництво продукції на гривню матеріальних витрат).
^ Основними резервами зростання обсягу реалізації продукції є:
- скорочення залишків нереалізованої продукції;
- зростання обсягу виробництва продукції (за рахунок поліпшення використання:
а) трудового потенціалу – створення додаткових робочих місць, скорочення втрат робочого часу, підвищення рівня продуктивності праці
б) основних засобів – придбання додаткового обладнання, повніше використання їхнього фонду робочого часу, підвищення продуктивності роботи обладнання;
в) сировини і матеріалів – скорочення непродуктивних втрат сировини, понад нормованого їх використання, зменшення відходів та технологічного браку.
ТЕМА 6. Аналіз собівартості продукції підприємства
1. Аналіз собівартості за узагальнюючими показниками
2. Аналіз витрат на виробництво продукції за елементами
3. Аналіз витрат за статтями калькуляції
4. Оцінка резервів зниження собівартості
1.
Собівартість продукції є найважливішим показником економічної ефективності її виробництва. У ній відбиваються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати використання всіх виробничих ресурсів. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб’єктів господарювання, конкурентоспроможність продукції.
^ Об’єктами аналізу собівартості продукції є:
- абсолютна сума операційних витрат в цілому та за елементами;
- витрати на гривню продукції;
- собівартість окремих виробів;
- окремі статті витрат;
- витрати в центрах відповідальності.
Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг є важливим інструментом у системі управління витратами. Він дає змогу вивчити тенденції зміни її рівня, визначити відхилення витрат від нормативних і їхні причини, виявити резерви зниження собівартості продукції і виробити заходи з їх освоєння.
2.
Планування й облік собівартості продукції на підприємствах ведуть за елементами витрат і калькуляційними статтями витрат.
^ Елементи витрат: матеріальні витрати (сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо та енергія, тара і тарні матеріали, будівельні матеріали, запчастини), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація ОЗ, інші операційні витрати, інші витрати.
Групування витрат за елементами необхідне для того, щоб вивчити матеріаломісткість, енергомісткість, трудомісткість, капіталомісткість і визначити влив технічного прогресу на структуру витрат.
3.
Групування витрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції показує, куди, на яку мету і в яких розмірах витрачено ресурси. Таке групування необхідне для обчислення собівартості окремих видів продукції у багатономенклатурному виробництві, визначення центрів зосередження витрат і пошуку резервів їх скорочення.
^ Основні статті калькуляції: сировина і матеріали, зворотні відходи (відраховуються), купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо та енергія на технологічні потреби, основна і додаткова зарплата виробничих працівників, відрахування на соціальні заходи виробничих працівників, витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання, загальновиробничі витрати, втрати від браку, інші виробничі витрати.
^ Розрізняють також витрати прямі та непрямі. Прямі витрати – пов’язані з виробництвом певних видів продукції (сировина, матеріали, зарплата виробничих працівників тощо). Їх прямо відносять на той чи інший об’єкт калькуляції. Непрямі витрати пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, їх розподіляють за об’єктами калькуляції пропорційно до відповідної бази (наприклад, основної і додаткової зарплата працівників або всіх прямих витрат, виробничої площі тощо). Прикладом непрямих витрат є загальновиробничі витрати, витрати на утримання основних засобів та інші.
Виділяють також постійні (не змінюються від динаміки обсягу виробництва і реалізації продукції – амортизація, орендна плата, адміністративні витрати) та змінні витрати.
^ Витрати класифікують також на явні та неявні. До явних належать витрати, що набувають форми прямих платежів (зарплата, виплати банкам, постачальникам, оплата послуг…). Неявні (імпліцитні) витрати – це альтернативні витрати використання ресурсів. Вони не передбачені контрактами, їх не відображають у бухгалтерській звітності, але від цього вони не стають менш реальними (наприклад, можливе одержання грошових платежів за здачу приміщень в оренду тощо).
Аналіз собівартості продукції зазвичай починають із вивчення динаміки загальної суми операційних витрат та її структури. ^ Загальна сума витрат (Взаг) може змінитися через:
- обсяг випуску продукції в цілому по підприємству (ВВПзаг);
- її структуру (СВі);
- рівень змінних витрат на одиницю продукції (ЗВі);
- суму постійних витрат на весь випуск продукції (ПВ)
^ Взаг = ∑ (ВВПзаг * СВі * ЗВі) + ПВ
Наступним етапом аналізу є оцінка витрат на гривню продукції та факторів, що впливають на зміну рівня цього показника. Витрати на гривню продукції – характеризують витратомісткість продукції (Вм) і наочно показують прямий зв'язок між собівартістю і прибутком. Визначають його за відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції (Взаг) до вартості виробленої продукції в діючих цінах (ВП):
Вм = 
;
Факторна модель витратомісткості продукції (Вм) має такий вигляд:
Вм = ∑ (ВВПзаг * СВі * ЗВі) + ПВ
∑ (ВВПзаг * СВі * Ці) де
Ці – зміна рівня цін на продукцію.
Аналіз структури операційних витрат за економічними елементами вказує на тип виробництва у підприємстві за переважанням використовуваних ресурсів (матеріало-, трудо-, чи капіталомістке). Крім того, аналізувати структуру операційних витрат необхідно, щоб підприємство не потрапило у „ножиці” еластичного попиту на свою продукцію та нееластичного власного попиту на ті чи інші виробничі ресурси.
За калькуляційними статтями собівартість аналізують по підприємству в цілому для того, щоб оцінити відхилення фактичних витрат від запланованих та визначити вплив цих відхилень на загальну зміну собівартості реалізованої продукції.
4.
Основними джерелами резервів зниження собівартості продукції є:
1. Збільшення обсягу виробництва за рахунок повнішого використання виробничих потужностей підприємства.
2. Скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, раціонального використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, запобігання невиробничим витратам, виробничому браку тощо.
Резерви збільшення виробництва продукції виявляють у процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу виробництва продукції на наявних виробничих потужностях зростають тільки змінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати і т. ін.), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, внаслідок чого знижується собівартість продукції.
Резерви скорочення витрат визначають за кожною статтею витрат за рахунок конкретних інноваційних заходів (упровадження нової, прогресивнішої техніки і технології виробництва, поліпшення організації праці тощо), що будуть сприяти економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії і т.д.
ТЕМА 7. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства
1. Значення, задачі і джерела інформації аналізу фінансових результатів діяльності підприємства
2. Аналіз фінансових результатів від видів діяльності підприємства
3. Аналіз використання прибутку підприємства
4. Аналіз показників рентабельності
1.
Прибуток — це грошовий дохід, утворений у результаті виробничо-господарської діяльності. Прибуток виконує такі основні функції:
оцінки підсумків діяльності підприємства;
розподілу (розподілу доходу між підприємством і державою, підприємством і його робітниками, між сферою виробництва і невиробничою сферою);
джерела утворення фондів економічного стимулювання і соціальних фондів.
Кількісно він становить різницю між сукупними доходами (після сплати ПДВ, акцизного збору та інших відрахувань з виручки в бюджетні і не бюджетні фонди) і сукупними витратами звітного періоду.
^ Основними завданнями аналізу фінансових результатів є:
систематичний контроль за виконанням планів одержання прибутку;
виявлення факторів формування показників прибутку та розрахунки їхнього впливу;
вивчення напрямків і тенденцій розподілу прибутку;
виявлення резервів збільшення прибутку;
розроблення заходів для використання виявлених резервів.
Основними джерелами інформації є плани економічного та соціального розвитку (дивись у додатках), фінансовий план (розрахунковий баланс доходів і витрат), бізнес-план форми бухгалтерської звітності № 1 «Баланс підприємства», № 2 «Звіт про фінансові результати», декларація про прибуток підприємства, матеріали маркетингових досліджень.
2.
Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції та послуг. У процесі аналізу вивчають динаміку, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначають фактори зміни її суми.
^ Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від 4-х факторів першого рівня співпідпорядкованості: обсягу реалізації продукції (ОРПзаг), її структури (ЧРПі), собівартості (Сі) і рівня середньореалізаційних цін (Ці):
П = 
Обсяг реалізації продукції може справляти позитивний і негативний вилив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції призводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збiльшеннi обсягу реалiзацiї відбувається зменшення суми прибутку.
Структура товарної продукції також може по-різному впливати на суму прибутку. Якщо збільшиться частка рентабельніших видів продукції в загальному обсязі реалiзацiї, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збiльшеннi частки низькорентабельної або збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться. Собiвартiсть продукції i прибуток перебувають в обернено пропорцiйнiй залежності: зниження собiвартостi приводить до відповідного зростання суми прибутку, i навпаки.
Зміна рівня середньореалiзацiйних цін i величина прибутку перебувають у прямо пропорцiйнiй залежності: при збiльшеннi рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки.
Розрахунок впливу цих факторів на суму прибутку можна визначити за методом ланцюгової підстановки.
В процесі аналізу необхідно оцінити виконання плану і динаміку прибутку від реалізації окремих видів продукції, величина якого залежить від трьох факторів першого порядку – обсягу продажу продукції (ОРПі), собівартості (Сі) і середньореалізаційних цін (Ці). Розрахунок впливу факторів на зміну суми прибутку за окремими видами продукції здійснюють за методом ланцюгової підстановки.
Пі = 
.
До інвестиційних доходів належать проценти за облігаціями, депозитами, державними цінними паперами, доходи від участі в інших організаціях, доходи від реалізації основних засобів та інших активів тощо.
До фінансових витрат включають виплату процентів за облігаціями, акціями, за надання організації в користування грошових засобів (кредитів, позик).
Інші операційні доходи і витрати – це прибутки (збитки) від операційної оренди і реалізації оборотних активів, дохід від списання кредиторської заборгованості, прибутки (збитки) минулих років – виявлені у звітному році, курсові різниці операцій в іноземній валюті, отримана і виплачена пеня, штрафи і неустойки, збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості з простроченими термінами для позову, збитки від уцінки (прибутки від переоцінки) матеріальних цінностей тощо.
3.
У процесі аналізу вивчають склад, динаміку, виконання плану і фактори зміни суми збитків і прибутку в кожному конкретному випадку.
На завершення аналізу розробляють конкретні заходи, спрямовані на скорочення збитків і втрат від позареалізаційних операцій і запобігання ним, на збільшення прибутку від довго- і короткострокових фінансових вкладень.
У процесі аналізу використовують різні показники прибутку, які класифікують наступним чином:
1. ^ За видами господарської діяльності розрізняють прибуток від основної (операційної), інвестиційної, фінансової діяльності.
2. За складом включених елементів розрізняють маржинальний (валовий) прибуток, загальний фінансовий результат звітного періоду до виплати процентів і податків (брутто-прибуток), прибуток до оподаткування, чистий прибуток (нетто-прибуток).
^ Маржинальний прибуток – різниця між виручкою і прямими виробничими витратами на реалізовану продукцію.
Брутто-прибуток – включає фінансові результати від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, позареалізаційні і надзвичайні доходи і витрати (до виплати процентів і податків). Характеризує загальний фінансовий результат, зароблений підприємством для всіх зацікавлених сторін (держави, кредиторів, власників, найманого персоналу).
^ Прибуток до оподаткування – це результат після виплати процентів кредиторам.
Чистий прибуток – сума прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, виплат за економічними санкціями та інших обов’язкових відрахувань.
3. ^ Залежно від характеру діяльності підприємства розрізняють прибуток від звичайної діяльності і прибуток від надзвичайних ситуацій.
4. За характером оподаткування розрізняють оподатковуваний і неоподатковуваний (пільговий) прибуток відповідно до податкового законодавства, що періодично переглядається.
5. За ступенем обліку інфляційного фактора розрізняють номінальний прибуток і реальний прибуток, скоригований на темп інфляції у звітному періоді.
6. ^ За економічним змістом прибуток поділяють на бухгалтерський і економічний.
Бухгалтерський прибуток – визначають як різницю між доходами і поточними явними витратами, відображеними в системі бухгалтерських рахунків.
^ Економічний прибуток відрізняється від бухгалтерського тим, що в розрахунку його величини враховують не лише явні витрати, а й неявні, не відображувані в бухгалтерському обліку (наприклад, витрати на утримання основних засобів, що належать власнику фірми).
7. ^ За характером споживання чистий прибуток поділяють на капіталізований і споживаний.
Капіталізований прибуток – це частина чистого прибутку, який спрямовують на фінансування приросту активів підприємства.
^ Споживаний прибуток – та його частина, яку витрачають на виплату дивідендів акціонерам і засновникам підприємства.
Першим етапом аналізу прибутку є аналіз складу прибутку, його структури. Окрім того важливим є аналіз динаміки і виконання плану за звітний період.
Ефективність функціонування підприємства залежить не лише від обсягу одержуваного прибутку, а й від характеру його розподілу. Одна частина прибутку у вигляді податків і зборів надходить до бюджету держави і використовується на потреби суспільства, а інша частина залишається в розпорядженні підприємства і використовується для виплат дивідендів, на розширення виробництва, створення резервних фондів тощо.
Для податкових органів і підприємств великий інтерес становить оподатковуваний прибуток, оскільки від цього залежить сума податку на прибуток, а відповідно і сума чистого прибутку. Для визначення оподатковуваного прибутку необхідно із прибутку звітного періоду до оподаткування відрахувати:
- дохід підприємства від цінних паперів, дольової участі в спільних підприємствах та інших фінансових операціях, що обкладається податком за спеціальними ставками й утримується із джерела його виплати;
- прибуток, на який підприємство має пільги відповідно до чинного податкового законодавства.
^ На зміну суми прибутку до оподаткування впливають такі фактори: прибуток від реалізації продукції (обсяг реалізації, структура реалізованої продукції, середні ціни реалізації, собівартість продукції); сальдо інших операційних доходів і витрат (сплачені і одержані штрафи і пеня, збитки від списання дебіторської заборгованості, втрати від уцінки і недостачі матеріальних цінностей); процентні доходи від інвестиційної діяльності; проценти до сплати, зміна прибутку, оподатковуваного за спеціальними ставками, сума інших пільг на прибуток.
^ Аналіз податків, які сплачують до бюджету, починають з вивчення їх складу та структури. Сума податку на прибуток може змінитися за рахунок оподатковуваного прибутку і ставки податку на прибуток. Вплив кожного із цих факторів розраховують за методом ланцюгових підстановок.
^ Чистий прибуток характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Зміна його величини залежить від факторів зміни прибутку до оподаткування і факторів, що визначають частку чистого прибутку в його загальній сумі (частки податків, економічних санкцій і т. ін).
Фактори, що впливають на пропорції розподілу прибутку поділяють на зовнішні та внутрішні. ^ До зовнішніх належать:
- правові обмеження (ставки податків на прибуток, процентні відрахування в резервні фонди тощо);
- система податкових пільг при реінвестуванні прибутку;
- ринкова норма прибутку на інвестований капітал.
^ До внутрішніх факторів належать:
- рівень рентабельності підприємства, за низького значення якого і відповідно невеликої суми прибутку, що розподіляється, більша частина її йде на створення обов’язкових фондів і резервів, на виплату дивідендів за привілейованими акціями тощо;
- наявність у портфелі підприємства високодохідних інвестиційних проектів, здатних забезпечити великі доходи у майбутньому;
- необхідність прискореного завершення розпочатих інвестиційних проектів;
- рівень коефіцієнта фінансового ливериджу (співвідношення позичкового і власного капіталу);
- наявність альтернативних внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів;
- поточна платоспроможність підприємства.
4.
Рентабельність – ступінь дохідності, вигідності, прибутковості бізнесу. Показники рентабельності повніше ніж прибуток характеризують результати господарювання, тому що їхня величина відображає співвідношення ефекту з вкладеним капіталом або спожитими ресурсами. Їх використовують для оцінювання діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.
^ Показники рентабельності можна об'єднати в 3 групи:
- показники, що базуються на витратному підході (рентабельність продукції, рентабельність операційної діяльності, рентабельність інвестиційної діяльності та окремих інвестиційних проектів, рентабельність звичайної діяльності);
- показники, що характеризують прибутковість продажів (валова рентабельність продажів і чиста рентабельність продажів);
- показники, в основі яких лежить ресурсний підхід (рентабельність сукупних активів або загальна рентабельність, рентабельність операційного, основного, оборотного, власного капіталу).
^ Рентабельність продукції (Рп) обчислюють як відношення прибутку від реалізації до виплати процентів і податків (Прп) до суми витрат на реалізовану продукцію (Врп):
Рп = 
.
Вона показує, скільки прибутку має підприємство з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. Її можна розраховувати в цілому по підприємству, по окремих його сегментах і за видами продукції.
^ Рентабельність операційної діяльності (Род) розраховують в цілому по підприємству як відношення брутто-прибутку від операційної діяльності до виплати процентів і податків (Под) до загальної суми витрат на операційну діяльність (Вод):
Род = 
.
Цей показник характеризує окупність витрат в операційній діяльності. Аналогічно визначають дохідність інвестиційних проектів: отриману або очікувану суму прибутку від інвестиційної діяльності ділять на суму інвестиційних витрат.
^ Рентабельність продажів (обороту) розраховують діленням прибутку від реалізації продукції, робіт і послуг на суму отриманого чистого доходу. Характеризує ефективність виробничої і комерційної діяльності підприємства. Цей показник розраховують у цілому по підприємству і за окремими видами продукції.
^ Рентабельність (дохідність) операційного капіталу обчислюється відношенням прибутку від операційної діяльності до виплати процентів і податків – до середньорічної суми операційного капіталу. Характеризує дохідність капіталу, задіяного в основній діяльності (постачання, виробництво та збут продукції).
^ Рентабельність (дохідність) сукупного капіталу обчислюють як відношення загальної суми прибутку до виплати процентів і податків до середньорічної вартості всього інвестованого капіталу, характеризує дохідність всього сукупного капіталу, вкладеного в активи підприємства.
^ Рівень рентабельності продукції (коефіцієнт окупності витрат), розрахований у цілому по підприємству, залежить від 3 основних факторів першого порядку – зміни структури реалізованої продукції, її собівартості і середніх цін реалізації.
Резерви збільшення суми прибутку визначають за кожним видом товарної продукції. Основними їхніми джерелами є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізація її на вигідніших ринках збуту тощо.
Основними резервами підвищення рівня рентабельності продукції є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції.
