Стратегічне планування є першим етапом в плануванні діяльності підприємства, головним завданням якого є забезпечення гнучкості в діяльності підприємства для досягнення мети в мінливих умовах організаційного середовища, а також ефективне здійснення інноваційної та інвестиційної діяльності.
Стратегічне планування - це вид планової роботи, що передбачає формування цілей та стратегій підприємства, розробку стратегічного плану для забезпечення ефективного функціонування підприємства на довготривалу перспективу, швидку адаптацію його до умов зовнішнього середовища. На основі стратегічного плану складається решта планів підприємства.
Характерними рисами стратегічного планування є: спрямованість на довгострокову перспективу; орієнтація на ключові цілі підприємства, від реалізації яких залежить не тільки його ефективна економічна та соціальна діяльність, а й саме існування; узгодження намічених цілей з наявними та майбутніми ресурсами; врахування впливу зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства.
Стратегічне планування має наступні особливості:
Здійснення процесу передбачає значних витрат ресурсів і часу.
Для стратегічного планування необхідний значний обсяг інформації про зовнішнє середовище.
Значна ступінь невизначеності, що супроводжує процес (складність оцінки ризиків в процесі планування).
Негативні наслідки стратегічного планування, як правило, набагато серйозніше ніж поточного.
Значну роль відіграє особистість та творчий підхід того, хто приймає стратегічне рішення.
Стратегічне планування охоплює повністю все підприємство (всі його активи та організаційну структуру, положення на ринку).
Тільки стратегічне планування бажаного для підприємства результату принести не може, тому стратегічний план повинен доповнюватися механізмами його реалізації, а саме поточними планами.
Стратегічний план може піддаватися щорічному коректуванню, при цьому його річна деталізація здійснюється одночасно й у тісному зв'язку з розробкою поточних планів.
Стратегічне планування здійснюється за наступними етапами: визначення місії підприємства; визначення цілей і завдань підприємства; аналіз і оцінка інформації про зовнішнє середовище; аналіз і оцінка інформації про внутрішнє середовище; планування стратегій; розробка стратегічного плану.
Розглянемо детальніше суть цих етапів.
1. Визначення місії підприємства. На цьому етапі встановлюється призначення, роль і місце підприємства в ринковій економіці на основі ринкових потреб та характеру споживачів, особливостей продукції, конкурентоспроможності підприємства, зовнішніх та внутрішніх умов його існування. Місія підприємства - це основна мета, чітко визначена причина його існування. Вона відображує прагнення підприємства справити на зовнішнє оточення бажане враження. Для реалізації обраної місії розробляються конкретні цілі, що стають орієнтирами й критеріями для всіх подальших рішень та діяльності підприємства загалом.
Деякі керівники підприємств вважають, що місією будь-якого комерційного підприємства є отримання прибутку. Таке уявлення помилкове, а в умовах ринку рано чи пізно призведе до банкрутства. Прибуток - це внутрішня проблема підприємства, що не стосується споживача. А от успішно розвиватися воно може при умові задоволення певного споживчого попиту на ринку. Підприємство, що визначає для себе таку місію, буде отримувати й необхідний прибуток, що вже виступає не метою, а засобом її досягнення. Таким чином, свою головну мету (місію) підприємству потрібно шукати за його межами, орієнтуючись на потреби суспільства, споживача. Для цього необхідно чітко визначити можливе коло споживачів (сегмент ринку) та потреби, які може задовольнити підприємство. Наприклад, формулювання місії може бути такою: «Ми гарантуємо високу якість харчових продуктів», «Наша продукція робить життя комфортним», «Успіх підприємства - успіх країни».
2. Визначення цілей і завдань підприємства. Цілі підприємства повинні окреслювати конкретні напрямки його діяльності та піддаватися вимірюванню, точно визначати завдання для персоналу. Наприклад, при обраній місії - «Ми забезпечимо комп'ютеризацію країни», цілі можуть бути наступними: забезпечити зростання обсягів продажу комп'ютерів на 15 % на рік, розпочати продаж програмних продуктів.
Цілі і завдання повинні бути спрямовані на реалізацію обраної підприємством місії, на досягнення бажаного рівня його розвитку. Послідовність формулювання цілей є наступною: формулювання цілей; аналіз можливості їх реалізації; корегування та уточнення; остаточне визначення цілей та завдань. Основними напрямами, у яких підприємства встановлюють свої цілі можуть бути: ринки («збільшити частку ринку до 31 % протягом двох років», «збільшити обсяг продажу нової продукції до 100 тис. шт. протягом року»); виробнича потужність підприємства («збільшити виробничу потужність на 500 тис. одиниць протягом трьох років»); ресурси підприємства («збільшити оборотний капітал до 3 млн грн протягом чотирьох років», «знизити кількість невиходів на роботу на 5 % відносно минулого року», «запровадити щорічний 8 годинний семінар підготовки керівників підрозділів»); продукція («зняти з виробництва певне найменування продукції до кінця майбутнього року», «розширити виробництво продукції, випуск якої розпочався минулого року»); доходи підприємства («збільшити дохід на інвестований капітал до 21 % протягом трьох років», «збільшити прибуток на 10 % протягом наступних двох років»); ефективність («збільшити продуктивність праці на одного працівника на 5%», «забезпечити рентабельність не менше 18 %», «зберегти витрати на рівні певного року»); організаційні зміни у структурі та діяльності підприємства («запровадити лінійну організаційну структуру протягом двох років», «створити спеціальний підрозділ для планування діяльності підприємства», «стабілізувати виробництво і знизити простої до цільового рівня»); соціальна діяльність підприємства («створити 200 додаткових робочих місць», «підвищити заробітну плату на 10 %»); інноваційна діяльність («розробка нового опалювального котла з ККД 0,98 протягом двох років»).
При визначенні цілей необхідно враховувати наступні вимоги: орієнтація у часі (передбачає точне визначення періоду отримання результату); вибірковість (передбачає спрямування всіх ресурсів підприємства (в умовах їх обмеженості) у першу чергу на вирішення найголовніших завдань); досяжність (цілі не повинні перевищувати можливості підприємства та самих виконавців); гнучкість (можливість в процесі реалізації корегувати та уточнювати цілі в залежності від змін в організаційному середовищі підприємства); конкретність (чітке визначення результату досягнення мети, термінів її реалізації, виконавців); вимірність (необхідно дати кількісну або якісну оцінку цілям при їх визначенні та реалізації); сумісність (передбачає врахування інтересів не тільки власників і співробітників підприємства, а також його споживачів, постачальників, суспільства в цілому); різноплановість (поставлені цілі та завдання повинні охоплювати всі напрямки діяльності підприємства, від яких залежить його існування та розвиток).
Стратегічний план підприємства розробляється виходячи з достовірності та глибини аналізу (SWOT-аналіз), який передбачає дослідження внутрішнього середовища підприємства з позиції його сильних та слабких сторін, а також проведення дослідження зовнішнього середовища на предмет можливостей та загроз. До внутрішніх сильних сторін підприємства відносять: достатність фінансових ресурсів, позитивний імідж підприємства в діловому світі, можливості підприємства знижувати витрати виробництва в порівнянні з конкурентами, наявність ефективного виробничого менеджменту тощо.
До внутрішніх слабких сторін діяльності підприємства можна віднести: відсутність чітко визначеного стратегічного напрямку розвитку, наявність застарілого обладнання, відсутність інноваційних розробок тощо.
Зовнішні можливості підприємства обумовлені здатністю підприємства обслуговувати додаткових споживачів, наявністю новітніх технологій, відсутністю митних перешкод на шляху до освоєння нових ринків тощо.
Зовнішні загрози для підприємства зумовлені надходженням на ринок дешевої продукції іноземного конкурента, зміною потреб та смаків споживачів, негативними коливаннями курсів обміну валюти тощо.
Вибір стратегій підприємства відбувається в наступній послідовності: вибір загальної стратегії; вибір ділової стратегії; вибір функціональної стратегії.
Вибір стратегій починається з визначення загальної (корпоративної) стратегії, що стосується підприємства в цілому. При цьому розглядають три основні стратегічні альтернативи: стратегія стабільності (передбачає зосередження підприємства на існуючих напрямах діяльності та їх підтримці); стратегія росту (передбачає розвиток старих та нових напрямів діяльності, збільшення підприємства, проникнення на нові ринки та їх захоплення); стратегія скорочення (застосовується при сильному впливі загроз зовнішнього середовища та перевазі слабких сторін підприємства над сильними. Рівень цілей встановлюється нижче за досягнутий в минулому. Ця стратегія може бути представлена кількома варіантами: стратегія ліквідації, стратегія відділення, стратегія розвороту або переорієнтації.
Ділова стратегія спрямована на забезпечення конкурентних переваг підприємства на ринку та нейтралізацію його конкурентів.
Функціональні стратегії більш вузькі в порівнянні з діловими й загальними. Вони розробляються з метою їх конкретизації та досягнення функціональних цілей підприємства. Розглянемо найбільш характерні.
Маркетингова (продуктово-маркетингова) стратегія - передбачає прийняття комплексу стратегічних рішень відносно: досліджень ринку; номенклатури та асортименту продукції (послуг), що може бути запропонована на відповідних ринках; цінової політики; каналів та засобів збуту продукції.
Виробнича стратегія - в її рамках приймаються рішення стосовно: необхідності у виробничих потужностях та капіталовкладеннях; організації виробничого процесу; ролі запасів ресурсів у виробничому процесі; забезпечення контролю якості; організаційної структури виробництва.
Стратегія управління персоналом (кадрова стратегія) - передбачає комплекс рішень щодо використання та розвитку персоналу, вирішення проблем мотивації праці, підвищення кваліфікації та атестації персоналу, оптимізації кількості робочих місць на підприємстві.
Фінансова стратегія - в рамках цієї стратегії відбувається розподіл фінансових ресурсів за різними напрямами діяльності, приймаються рішення стосовно оптимізації фінансів підприємства, фінансових ринків, обсягів інвестиційних коштів, операцій з цінними паперами. Розглядаються фінансові аспекти процесів злиття, поглинання, ліквідації підприємств (підрозділів).
На основі прийнятих стратегій складається стратегічний план підприємства, що передбачає комплекс дій для їх реалізації. Стратегічний план не має жорсткої структури щодо розділів та наявності певних показників. Кожне підприємство може підходити до вирішення цього питання з власної позиції, але найчастіше до нього включають наступні розділи:
1. Місія та цілі підприємства (сформульовані на початковому етапі стратегічного планування).
Конкуренція та ринки (конкретизація заходів щодо створення конкурентних переваг, протидій конкурентам, захоплення ринків, активізації діяльності на власному сегменті, вко-ристання нових каналів збуту та ін.).
Продукція та послуги (конкретизація заходів щодо розробки, випуску та реалізації продукції).
Організаційна структура (заходи щодо забезпечення простоти, чіткості та легкості управління, розвинутості інформаційної системи).
Ресурси (прийняття рішень щодо переобладнання виробництва, джерел фінансування, формування фондів та їх розмір, кадрової політики, оптимізації використання матеріальних ресурсів, мінімального обсягу оборотних коштів, максимальної величини витрат на інноваційну діяльність).
Інновації (напрями проведення НДДКР, впровадження інновацій щодо технологій, продукції, управління).
Інвестиції (рішення щодо здійснення капіталовкладень, джерел формування інвестиційних коштів та напрямів їх використання).
Розробка стратегічного плану здійснюється у відповідності до обраних стратегій та ринкових можливостей підприємства. Ринкові можливості обумовлюються тим, яка продукція, в якому обсязі, де та за якою ціною може бути реалізована.
Верхніми обмеженнями ринкових можливостей слугують ринкові умови діяльності підприємства: можливий обсяг продажу (теоретично максимальний обсяг відвантажень продукції на ринки при прогнозованому темпі їх розвитку, рівні конкуренції та відсутності інших обмежень (технологічних, організаційних). Фактично це максимальна величина незадоволеного попиту на ринку, на задоволення якого може розраховувати підприємство та орієнтувати свій внутрішній потенціал); ціна реалізації (рівень цін продукції на ринках у кожному з прогнозованих періодів, який необхідно враховувати для визначення показників стратегічного плану. Цінова ніша підприємства на ринку залежить від рівня якості його продукції в межах даної продуктової групи на ринку, ритмічності виконання замовлень споживачів, рівня монополізації ринку, поінформованості покупців щодо торгової марки підприємства).
Нижня межа ринкових можливостей обумовлена: мінімально припустимим завантаженням виробничих потужностей (залежить від наявного попиту на продукцію підприємства, обумовлює необхідність пошуку нових ринків збуту. Низький рівень використання потужностей зменшує доходи підприємства та збільшує його питомі витрати); витратами виробництва (один із основних критеріїв успішної діяльності підприємства, що суттєво впливає на його прибутковість та рентабельність. Це обумовило внесення його до нижніх обмежень ринкових можливостей підприємства. Занадто високий рівень витрат змушує підприємство відмовлятися від випуску того чи іншого продукту або шукати шляхи його зниження).
Розробка стратегічного плану, як засобу реалізації стратегій підприємства, є завершальним етапом стратегічного планування. Стратегічний план містить орієнтовні показники діяльності підприємства та в подальшому конкретизується тактичними планами підприємства.
