Зміст та основні принципи планування діяльності підприємства
Планування - це визначення мети і задач підприємства на певну перспективу, аналіз способів їх реалізації та ресурсного забезпечення. Планування діяльності підприємства дозволяє оцінити перспективи його успіху, виявити слабкі та сильні сторони підприємства. Умовою ефективного планування діяльності підприємства є досконале знання основних економічних законів. Наприклад, закон вартості вимагає, щоб ціна товару встановлювалася виходячи з суспільно необхідних витрат на виробництво і реалізацію продукції. Закон накопичення виявляється в необхідності використання частини прибутку для здійснення розширеного відтворення капіталу. Закон підвищення продуктивності праці орієнтує на зниження трудових і матеріальних витрат при використанні інновацій.
Таким чином планування - це центральна ланка управління, що представляє собою процес розробки планів, програм та проектів на основі використання економічних законів та передового досвіду. Планування дозволяє: передбачати перспективу розвитку підприємства на майбутнє; більш раціонально використовувати всі ресурси підприємства; уникнути ризику банкрутства; більш цілеспрямовано і ефективно проводити науково-технічну політику на підприємстві; своєчасно оновлювати і модернізувати продукцію, що випускається, і підвищувати її якість відповідно до кон'юнктури ринку; підвищувати ефективність виробництва і покращувати фінансовий стан підприємства.
Сутність планування полягає в чіткому визначенні цілей, засобів та послідовності заходів для їх досягнення, а також порівнянні поставлених цілей з можливостями та ресурсами.
Безпосередньо процес планування класифікують за:
- змістом (стратегічний план (визначає основні напрями розвитку підприємства на довготривалу перспективу. У рамках стратегічного планування приймають рішення стосовно розширення бізнесової діяльності, розробки та впровадження заходів для задоволення ринкового попиту, ринків збуту, партнерських взаємовідносин), тактичний план (розробка плану економічного та соціального розвитку підприємства на короткостроковий або середньостроковий період. Тактичні плани конкретизують та доповнюють стратегічні, дозволяють реалізувати додаткові резерви, які сприятимуть збільшенню обсягів виробництва, зниженню витрат, підвищенню якості продукції, росту продуктивності праці тощо), оперативно-календарний план (деталізує показники тактичного плану для організації планомірної та ритмічної роботи всього підприємства та його структурних підрозділів протягом короткого проміжку часу (день, тиждень, місяць). У процесі оперативно-календарного планування визначається час виконання окремих операцій виробничого процесу, оперативної підготовки виробництва, а також передбачаються заходи щодо контролю, матеріально-технічного забезпечення виробництва, збуту продукції. План містить календарне погодження виробничого процесу між структурними підрозділами, в якому враховуються послідовність та параметри технологічного процесу.Оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємства як цехове (міжцехове), а для окремих цехів - у розрізі дільниць і робочих місць (внутрішньоцехове)), бізнес-план (необхідний для оцінки доцільності здійснення того чи іншого виду діяльності. У ньому викладено суть, напрями та способи реалізації підприємницької ідеї; надана оцінка ринковим, виробничим, організаційним та фінансовим аспектам майбутнього бізнесу. Бізнес-план розробляється для обґрунтування: вибору нових видів діяльності; можливості залучення інвестицій, отримання кредитів; пропозицій для створення спільних підприємств; доцільності в отриманні підтримки держави));
- часом (довго-, середньо- та короткострокове);
- об`єктами (планування підприємства, цеху, відділу, бригади, дільниці, робочого місця);
- видами документів (бізнес-план, програма, проект, завдання, замовлення-наряд);
- методами планування (балансовий, нормативний, сітковий, графічний, програмно-цільовий, економіко-математичний);
- предметом планування (план виробництва (номенклатура, асортимент та кількість продукції, що виготовляється в натуральних та вартісних показниках, виробнича потужність, трудомісткість виробничої програми); план товарообороту (структура та обсяги реалізації товарів); план продажу (визначення можливих обсягів продажу, формування портфелю замовлень, освоєння нових видів продукції); фінансовий план (баланс доходів та витрат, план грошових надходжень); план з праці та персоналу (продуктивність праці, чисельність персоналу); план матеріально-технічного забезпечення (потреба в матеріалах, паливі, обладнанні); план витрат (собівартість, калькуляція, кошторис); план інвестицій (обсяги та джерела інвестиційних коштів за напрямами інвестицій, зведений план інвестицій)).
Під принципами планування розуміють основні теоретичні положення, якими слід керуватися в процесі планування на підприємстві. Вперше основні принципи планування сформулював французький вчений, засновник класичної адміністративної школи управління А. Файоль. До них він відніс наступні: єдність, гнучкість, точність, безперервність, необхідність. Один з ключових принципів планування - принцип участі - пізніше обґрунтував американський економіст Р. Акофф.
До основних принципів планування відносять:
а) принцип єдності - передбачає, що всі окремі плани підприємства (план виробництва та реалізації продукції, план витрат, фінансовий план та інші), а також плани його окремих підрозділів повинні бути тісно пов'язані один з одним та із загальним комплексним планом соціально-економічного розвитку підприємства. Цей зв'язок передбачає, що будь-яка зміна показників окремих планів повинна бути відображена в загальному плані, будь-які зміни в планах одного з підрозділів знаходять своє відображення в планах інших підрозділів. Принцип єдності ґрунтується на тому, що підприємство - це взаємозалежна система, для якої є характерним: наявність сукупності окремих елементів (підрозділів); взаємозв'язок між елементами (взаємодії підрозділів підприємства на горизонтальному та вертикальному рівнях). Горизонтальний рівень елементів системи (підприємства) може бути представлений функціональними підрозділами одного рівня: відділ маркетингу, виробничий цех, фінансовий відділ, відділ постачання, відділ комп'ютерних технологій. Вертикальний рівень складається зі структурних одиниць різних рівней згідно управлінської ієрархії підприємства;
б) принцип неперервності передбачає, що процес планування повинен здійснюватися постійно та безупинно в межах виробничо-господарського циклу. Планування здійснюється безупинно, коли розроблені плани приходять на зміну один одному (річні плани, плани виробництва нової продукції) або здійснюється поступовий перехід від стратегічних планів до тактичних та їх взаємопогодження. Середньострокові плани розробляються на базі довгострокових, короткострокові базуються на показниках середньострокових. Довгострокові плани подовжуються на відповідний період та коригуються з врахуванням змін в економіці та в потребах суспільства. Процес планування повинен здійснюватися постійно через непередбачуваність змін зовнішнього середовища, можливі зміни на самому підприємстві внаслідок виникнення уявлень про його нові внутрішні можливості, а також при визначенні нових цілей після досягнення попередніх. Все це вимагає обов'язкового коректування та уточнення планів;.
в) принцип гнучкості полягає в плануванні певних резервів, що дозволять корегувати планові завдання при виникненні непередбачених обставин під впливом змін внутрішніх та зовнішніх умов. Так, в умовах ринку можливі значні коливання попиту та цін, що призводить до відповідних корегувань планових показників. Зміни в технології та організації виробництва можуть сприяти зменшенню витрат виробничих ресурсів, що вимагає уточнення плану. З фінансової точки зору забезпечення принципу гнучкості передбачає потребу в додаткових кощтах, причому їх обсяг повинен співвідноситися з ймовірним майбутнім ризиком. Величина запланованих резервів має бути оптимальною, тобто достатньою для досягнення поставлених цілей. Необґрунтовано великі резерви вимагають додаткових фінансових витрат підприємства та знижують результати його діяльності. Занадто низька їх величина може викликати серйозні труднощі для реалізації поставлених завдань;
г) принцип точності безпосередньо пов'язаний із принципом гнучкості. Плани мають бути максимально наближені до існуючих виробничих можливостей. За цієї умови можна говорити про ефективну планову діяльність. Тільки довгострокове планування, за своєю специфікою, обмежується визначенням основних цілей і загальних напрямів діяльності внаслідок обмеженності інформації та швидким змінам зовнішнього середовища. У планах, розрахованих на короткі проміжки часу та для окремих підрозділів організації, конкретність і детальність повинні стати обов'язковими рисами, оскільки такі плани є інструкціями, що визначають дії людей і колективів щодо реалізації планів;
ґ) принцип участі передбачає активну участь усього персоналу в плановій діяльності підприємства. Реалізація даного принципу фактично дозволяє кожному працівнику приймати участь в управлінні підприємством, а через це усвідомити роль своєї діяльності в загальному успіху організації, а також значення ефективної роботи всього підприємства для його особистих інтересів. Кожен працівник за таких умов краще розуміє цілі організації, отримує більш глибокі знання різних сторін її діяльності. Плани підприємства стають особистими планами працівників, зміцнюється командний дух персоналу. Це покращує результати його роботи, полегшує процес обміну внутрішньою інформацією на підприємстві;
д) принцип необхідності передбачає обов'язкову розробку планів при здійсненні будь-якої діяльності, що дозволить підприємству використати майбутні сприятливі умови та запобігти можливим перешкодам; покращити координацію дій персоналу та окремих підрозділів; забезпечити досягнення бажаних результатів, раціонально розподілити ресурси та здійснювати контроль за роботою підприємства;
е) принцип альтернативності передбачає здійснення декількох альтернативних планових розробок, з яких у подальшому обирається найкращий варіант;
є) принцип цілеспрямованості вимагає спрямованості планування на досягнення певної мети;
ж) принцип пріоритетності передбачає вибір пріоритетних напрямів при плануванні, що обумовлено обмеженістю ресурсів та невідкладністю вирішення найважливіших проблем у першу чергу;
з) принцип комплексності вимагає, щоб був розглянутий всебічно не тільки об'єкт планування, а також його зв'язки з іншими процесами та явищами. Результати діяльності підприємства залежать від ряду чинників: технології та організації виробництва, мотивації праці, використання виробничих ресурсів, платоспроможності та ін. Вони утворюють комплекс планових показників, а значить будь-яка зміна одного з них призводить до відповідної зміни інших. Часто планове рішення впливає не тільки на результати економічної діяльності підприємства, а й на соціальні, організаційні аспекти. Це вимагає комплексності планових рішень, які б враховували зміни всіх кінцевих результатів діяльності підприємства;
и) принцип науковості означає, що при розробці планів необхідно дотримуватися вимог об'єктивних законів розвитку суспільства, використовувати науковий інструментарій та світовий досвід;
і) принцип оптимальності передбачає вибір найкращого варіанту плану з декількох альтернативних, який сприяє підвищенню ефективності виробництва, максимальному задоволенню потреб споживачів на основі раціонального використання наявних ресурсів. Критерієм оптимальності може бути трудомісткість, матеріаломісткість, собівартість продукції, прибуток;
ї) принцип збалансованості передбачає встановлення необхідної відповідності між взаємопов'язаними розділами й показниками плану, між потребами в ресурсах та їх наявністю;
й) принцип ефективності передбачає розробку такого варіанту плану, який при використанні обмежених ресурсів забезпечив би отримання найбільшого економічного ефекту. Оцінка ефекту підчас планування відбувається шляхом порівняння очікуваних результатів з обраною метою, плановим нормативом доходності. Визначити остаточний ефект при розробці плану не завжди можливо, але планувати його необхідно.
