Ринок - це певний тип господарських зв'язків між виробниками і споживачами. Він характеризується рядом ознак. По-перше, існування такої кількості товаровиробників, що здатні забезпечити масу товарів, достатню для задоволення платоспроможних потреб суспільства. По-друге, безпосередні, не опосередковані розподілом, зв'язки між виробниками і споживачами продукції, тобто горизон
Схема 4.1. Функції ринку
тальні зв'язки між рівноправними суб'єктами обміну. По-третє, вільний вибір партнерів по господарських зв'язках. По-четверте, наявність економічної змагальності між суб'єктами ринку (конкуренція). Це загальні риси ринку для будь-якої економіки, де здійснюється товарне виробництво.
Повніше суть ринку проявляється у тих функціях, які він виконує (див. схему 4.1).
Вони випливають з того, яке місце ринок посідає в економічній системі. Останнє визначається тим, що ринок є сполучною ланкою між виробництвом і споживанням. Звідси однією з найважливіших функцій ринку є регулююча. Вона полягає у виявленні системи потреб суспільства, що підлягають задоволенню, з одного боку, і встановленні певних пропорцій розподілу наявних ресурсів економіки для виробництва благ, що задовольняють потреби, з іншого. Ринок виявляє суспільні потреби, формуючи платоспроможний попит, вимагаючи ті блага, що можуть бути реально оплачені споживачами, тобто придбаними за гроші. Жоден інший інститут, включаючи і державу, зробити реальний облік суспільних потреб нездатен. Водночас ринок виконує регулюючу функцію і у використанні економічних ресурсів суспільства. Вони будуть використовуватися власниками для виробництва лише тих благ, які можуть бути реально купленими споживачами. Тому ринок виступає регулятором пропорцій в економіці, він здатний оперативно змінювати обсяг і структуру створених благ, пристосовуючи їх до платоспроможного попиту. Регулююча роль ринку проявляється і в забезпеченні остаточного визнання суспільної значимості даного блага та затрачених на його виготовлення ресурсів. Лише те благо визнається потрібним суспільству, або суспільно необхідним, яке знаходить реального покупця. А це здійснюється лише у сфері ринку.
З регулюючою функцією ринку тісно пов'язана і стимулююча функція. Оскільки на ринку визначаються суспільно необхідні затрати на виготовлення товару і вони визначають ціни, за якими товари реалізуються покупцям, то ринок встановлює залежність доходів виробників товарів від рівня ефективності використання ними своїх економічних ресурсів. Чим краще вони використовуються, тим нижчі індивідуальні витрати порівняно із суспільно необхідними, тим доходи вищі. Тому ринкове середовище стимулює власника ресурсів до їх ефективнішого використання. А це передбачає насамперед технічне удосконалення виробництва, що забезпечується широким використанням досягнень науково-технічного прогресу. Стимулюючу функцію ринок відіграє і щодо споживачів, бо ставить їх у таке становище, що вони вимушені вибирати найраціональнішу структуру споживання, орієнтуючись на ціну та свої доходи.
Ринок відіграє і розподільну функцію. Вона насамперед стосується розподілу економічних ресурсів. Саме ринок виявляє відповідність виготовлення благ суспільним потребам у них. І коли складається таке становище, що якихось благ вироблено понад платоспроможну потребу в них, ціни на такі блага знижуються, і їх виробництво стає невигідним. Це зумовлює скорочення виробництва таких благ, вивільнення частини економічних ресурсів і спрямування їх у ті галузі, де їх використання буде вигіднішим. Таким чином ринок здійснює вплив на розподіл економічних ресурсів або свою розподільну функцію.
Розподільну функцію ринок виконує і у сфері розподілу доходів. Саме в процесі обміну відбувається відхилення цін від вартості, шляхом якого доходи суб'єктів ринку перерозподіляються, а отже, відбувається розшарування суспільства за доходами.
Важливою функцією ринку є інтегруюча. Вона полягає в тому, що обмін усуває економічну замкнутість господарюючих одиниць, властиву натуральному виробництву. Прагнення якнайвигідніше реалізувати товари примушує товаровиробників розширювати коло своїх взаємозв'язків, робити їх постійними і тривалими. В результаті встановлюється стійка система економічних взаємозв'язків у межах певних регіонів, а з подальшим поглибленням суспільного поділу праці - і в межах окремих країн та їх об'єднань, створенням національних і світових ринків. Роль об'єднувача в цих процесах і відіграє ринок своєю інтегруючою функцією.
Ринок виконує і інформативну функцію. Саме в цій сфері шляхом обміну товарів реалізують свої інтереси суб'єкти ринку - продавці і покупці. Це відбувається насамперед через ціни. Маючи Інформацію про ціни, кожен виробник має можливість визначитися, що вигідно
Схема 4.2. Умови нормального функціонування ринку
виробляти, які товари принесуть найбільший дохід. Ціни є інформацією і для покупців, бо інтерес їх полягає у придбанні товару за найнижчими цінами, а ринок надає таку інформацію.
Функціонування ринку передбачає наявність певних умов, без яких він не може повністю виконувати свої функції (див. схему 4.2).
Це, по-перше, економічна самостійність суб'єктів господарювання, які, будучи юридично незалежні один від одного, можуть самостійно приймати рішення щодо своєї діяльності. Це досягається, насамперед, існуванням різних форм власності і відповідно різних власників, кожен з яких може вступати у рівноправні з іншими господарські зв'язки. З іншого боку, такі самостійні власники несуть і певну економічну відповідальність за використання своїх ресурсів. Вони повною мірою відчувають обмеженість ресурсів і необхідність розплачуватись ними за всіма зобов'язаннями та можливими втратами при прийнятті неефективних господарських рішень.
Другою умовою функціонування ринкового механізму є достатня кількість суб'єктів ринку для забезпечення між ними економічної змагальності, або конкуренції. Світова практика свідчить, що для забезпечення конкуренції у сфері виробництва повинно бути не менше 15-20 виробників однотипної продукції при їх праві без обмежень виходити на ринок. При меншій їх кількості конкуренція обмежується, і встановлюється більшою чи меншою мірою влада монополій, що суттєво звужує використання ринком своїх функцій, а отже, і його ефективність. Про це переконливо свідчить досвід України після здобуття незалежності. Високий рівень монополізації виробництва суттєво обмежує можливості використання ринкових механізмів для ефективного господарювання.
Третьою умовою функціонування ринку є відсутність жорсткого режиму адміністративного впливу на суб'єктів господарювання. Це означає такі умови економічної діяльності, при яких забезпечується реальна свобода вибору партнерів по господарських зв'язках, самостійність і відповідальність за прийняті господарські рішення, здатність суб'єктів ринку самостійно укладати контракти та угоди, розміщувати і приймати замовлення, вільно маневрувати своїми ресурсами та змінювати умови виробництва, його технологію, переміщувати капітали в будь-яку сферу економіки та розпоряджатися хоча б частиною своїх доходів.
Нормальне функціонування ринку передбачає і таку умову, як вільне ціноутворення. Це означає, що суб'єкти ринку повинні мати право самостійно визначати ціни на свої товари. Лише при вільному русі цін під впливом кон'юнктури ринку створюються умови для поєднання економічних інтересів як продавців, так і покупців, забезпечується можливість виконання ринком стимулюючої функції.
Важливими умовами функціонування ринку є повнота та доступ до інформації про ринок усіх суб'єктів економічної діяльності, забезпечення політичної та соціальної стабільності в країні, створення розгалуженої мережі служб та організацій, що забезпечують суб'єктам ринку сприятливе середовище для здійснення економічної діяльності.
Слід зазначити, що Україна знаходиться на шляху створення умов для функціонування ринку. Через роздержавлення і приватизацію формуються основи забезпечення економічної самостійності суб'єктів господарювання. Лібералізація ціноутворення створює певні передумови для забезпечення еквівалентного обміну. Здійснення демонополізації економіки дає змогу формувати конкурентне середовище, без якого ринкові відносини неефективні. Відбувається і створення інституцій, які сприяють функціонуванню ринку - банківської та фінансово-бюджетної системи, страхових і інвестиційних компаній, системи бірж та інших служб і організацій. Суттєві зрушення спостерігаються у сфері забезпечення законодавчої бази функціонування ринку. Зокрема прийнято такі важливі законодавчі акти, як цивільний, земельний, бюджетний, господарський та інші кодекси, закони, що регулюють відносини власності і підприємництва. Однак ці процеси здійснюються суперечливо, темпами, що повністю не відповідають потребам формування в Україні ринкової економіки.
