(НЕ ТОЧНО)
Сталий розвиток суспільства − концепція діяльності людини в гармонії з природою, забезпечення якості життя людей і захисту інтересів майбутніх поколінь. Усвідомлення планетарного континууму простору, соціосфери як самоорганізованої, саморегульованої планетної системи з її компонентами довкілля, складними зв’язками і взаємовпливами, простору як багатовимірного векторного феномена, обмеженості природних ресурсів, а також утвердження антропоцентричної спрямованості дизайну як всеосяжної мети проектної діяльності з формування збалансованого просторово-предметного середовища приводять до зародження і використання в дизайні нових систем та структур, нових технологій з пріоритетом екологічного чинника. Екологічну складову дизайну соціосистемного середовища, підходи до вирішення цієї проблеми зумовлюють ідеології інвайронменталізму, геосоціосистемології та дизайну. Екологізм – це світоглядна фундаментальна позиція дизайнера, яка може бути втілена у різних об’єктах матеріальної культури. Стало зрозумілим, що вирішення цієї проблеми потребує розроблення методів описання та кількісної оцінки якості простору, сукупності всіх необхідних концептів, знань, інформації, матеріальних засобів та способів їх використання, спираючись на основи загальнонаукової та спеціальних екологічної, архітектурно-урбаністичної, дизайнерської та інших методологій [2–6]. Як вихідну позицію для просторової організації соціосистемного середовища можна прийняти чотиривимірний простір, що визначається трьома геометричними параметрами: довжиною, широтою і висотою та часовим параметром. Як показує практика, експлуатація чотиривимірного бачення світу вступає в конфлікт між зростаючими технологічними можливостями архітектурно- дизайнерського проектування та його концептуальним забезпеченням.
