Екологічну складову дизайну соціосистемного середовища, підходи до вирішення цієї проблеми зумовлюють ідеології інвайронменталізму, геосоціосистемології та дизайну. Екологізм - це світоглядна фундаментальна позиція дизайнера, яка може бути втілена у різних об'єктах матеріальної культури. изначення напрямів і закономірностей формування просторово-предметного середовища в контексті концепції сталого розвитку, взаємозв' язків між людиною, середовищем та іншими структурно-функціональними компонентами середовища, дають підстави вважати, що їх використання сприятиме у забезпеченні комфортних умов життєдіяльності.
Проектування просторово-предметного середовища - складний організаційний і творчий процес, що передбачає світоглядно орієнтоване осмислення проблеми, формування об'єкта проектування як структурного компонента багатовимірного організованого простору геосоціосистеми і його цільового використання, так і реалізацію рутинних операцій з його розробки. Структура геосоціосис-теми, за визначенням М. Голубця [8], охоплює функціональну сукупність її різноманітних блоків: людську спільноту, природне середовище, економічний, соціальний, політичний, освіти і культури, науки, технології, промисловий, технічний, енергетичний та інші. Всі блоки в геосоціосистемі взаємопов' язані, незамінні і функціонування кожного зокрема залежить від функціональних властивостей усіх інших. Тому головна особливість дизайну середовища - ретельний аналіз кожного творчого рішення на предмет відповідності природним, соціальним, інформаційним, ергономічним і екологічним вимогам, функціонально-технологічному процесу, техніко-економічним показникам, цілісній художній моделі і образу людини, для якої вона проектується. Такий підхід повинен грунтуватися на формуванні і втіленні інформаційних технологій, теорії людської діяльності, теорії екологічного концептуального мислення і психології екологічного відношення до довкілля, концепції сталого розвитку та ідей сучасної естетики [10].
Дизайн середовища сьогодні розглядають у межах складної системи - діяльності людини або сукупності людей у просторово-предметному середовищі, взаємодії людини з довкіллям із врахуванням основних взаємозв' язків між його елементами (рисунок).
Практична реалізація системного підходу вимагає від дизайнера значного розширення світогляду, співтворчості з фахівцями інших галузей знань.
Середовище життєдіяльності людини - складна система природного й штучно створеного середовища, де виникає синергізм впливів фізичної, хімічної й біологічної природи. Постійна
присутність у житті людини таких факторів, як мікроклімат, інсоляція й освітленість, електромагнітні випромінювання, шуми, продукти згоряння побутового газу, полімерні забруднювачі, аерозолі синтетичних мийних засобів і препаратів побутової хімії, тютюновий і кухонний дим, а також пил, віруси та бактерії, на сьогодні стимулює екопідхід до проектування середовища людини. Це єдиний спосіб сповільнити психофізіологічну деградацію сучасної людини. Врахування екологічного фактору під час проектування предметного середовища безпосередньо впливає на фізичне, психічне та соціальне здоров'я людини та суспільства. Все це визначає актуальність формування екологічного мислення дизайнера, споживача продукту та сприяє розвитку екологічного світосприйняття загалом.
