Художньо-конструкторський аналіз — це комплексний, цілісний і різнобічний процес, у ході якого послідовно розглядають та оцінюють досконалість виробу, зокрема: функціональність, конструктивність, технологічну доцільність, експлуатаційну практичність, економічність, вимоги ергономіки, раціональність композиції й естетичність.
Розрізняють таку послідовність художньо-конструкторського аналі зу об'єктів проектування: 1) збір інформації з різних джерел — патентних матеріалів, катало гів і проспектів, що стосуються аналогів заданого для проектуван ня виробу;
2) добір діючих аналогів виробу, що проектується;
3) аналіз функціональних вимог з визначенням зв'язків «людина — машина», «предмет — середовище» і безпеки експлуатації;
4) виявлення відповідності форми конструктивній основі, логіці і тектонічності форми;
5) аналіз відповідності матеріалів у функціональному, конструктив ному і декоративному відношеннях;
6) аналіз технологічності як окремих елементів, вузлів і деталей, так і загалом виробу;
7) аналіз композиційного рішення цілісності форми, єдності характе ру всіх елементів і відповідності форми стильовій спрямованості;
8) загальний висновок щодо виробу.
Із завдання на проект дизайнер дізнається про призначення об'єкта, його принципову будову, технологічні можливості його виготовлення, зв'язок з предметним середовищем тощо. Дизайнеру важливо знати, як діє машина або прилад, в яких умовах вона працюватиме, які існують можливі типові варіанти конструкції цього об'єкта, які вимоги до нього тощо.
Зазвичай, об'єкт проектування має прототипи, тому на них слід зва жати в процесі проектування.
Прототипи — це вироби, що виготовлялися раніше й ма ють таку саму функцію та умови експлуатації, що й об'єкт проектування. Якщо проектується зовсім новий виріб, який не має прямого прото типу, дизайнери вивчають аналогічні машини або речі
. Аналоги — це вироби, які мають подібні чи близькі за зміс том функції щодо об'єкта проектування.
Під час художньо-конструкторського аналізу виробу особливу увагу звертають на функціональні вимоги до нього. Функцію виробу потрібно розуміти дуже широко, обов'язково у зв'язку з діяльністю людини. При значення виробу — це його основна функція. Комплекс функціональних вимог розподіляється за чотирма основними групами виробів
: 1) вироби, що безпосередньо обслуговують людину (предмети побуту, одяг, взуття, меблі та ін.);
2) вироби, що безпосередньо обслуговують людину і виконують тех нічну функцію (побутові прилади, електроарматура тощо);
3) промислові вироби, які виконують робочу функцію і частково обслуговують людину (верстати, прилади, машини, засоби транс порту);
4) промислові вироби, які виконують тільки робочу функцію (авто матизовані системи, вузли механізмів машини, автоматичні лінії)
. До першої групи виробів висуваються дві вимоги:
по-перше, вироби, якими безпосередньо користується людина, повинні мати таку форму, яка відповідала б анатомії та фізіології людини;
і по-друге, вони повинні мати такі властивості та якості, які робили б їх справді необхідними для людини. Кожна річ, призначена для безпосереднього споживання, має оцінюватися за її корисними властивостями. Вироби, що належать до другої групи, мають складнішу функціо нальну структуру, вони обслуговують людину, поєднуючи технічну та споживчі функції.
До третьої групи належать знаряддя праці, що вимагають від людини відповідних фізичних зусиль. Ці знаряддя праці повинні мати гарну форму, що відповідає трудовим рухам людини, а також необхідні робочі властивості.
Знаряддя праці, які самостійно виконують робочі функції, без безпо середньої участі людини, але під її контролем, належать до четвертої гру пи. Вироби цієї групи мають складні комплекси керування, які поєдну ються або просторово відокремлюються від них. Однак слід мати на увазі, що наведена класифікація вимог спрощена. Багато виробів навколо людини, мають складні і різноманітні функції, які передбачають комбіноване використання. Залежно від того, до якої з груп належить об'єкт проектування, визначається відповідний комплекс функціональних вимог, які ставить дизайн до певного виробу. Функціональний аналіз. Аналіз функціональних вимог — це визна чення соціального значення виробу, тобто облік і оцінювання всіх якос тей, що характеризують зв'язок «людина — виріб». Не менш важливим у функціональному аналізі є виявлення зв'язку «виріб — середовище». Потрібно звернути увагу на те, наскільки форма виробу за своїм характе ром і стильовим спрямуванням відповідає іншим елементам, які в про цесі використання складають комплекс виробів (наприклад, комплекс елементів, з яких складається інтер'єр приміщень різного призначення). Отже, функціональність — це зручність, раціональність, відповідність і досконалість.
Композиційний аналіз. Поняття «композиція виробу, предмета» пов'язане з поняттям їхньої образності й художньої виразності. Композиційна якість — кінцева фаза, якої досягають лише після ре тельного і всебічного аналізу всіх утилітарних і функціональних вимог, які ставились до виробу. Вироби повинні мати оригінальну композицію і цілісність форми, але це не головне, бо конструкції всіх виробів обов'язково мають відповідати їхнім функціональним вимогам.
