дата документа - це обов'язковий реквізит будь-якого документа, вона слугує як пошукова ознака і використовується для посилання на документ. Датою документа є дата його підписання, однак нерідко дату підписання в бланку проставляють при його реєстрації чи навіть у момент відправлення. У таких випадках дати підписання і відправлення документа повинні збігатися. Важливими ознаками офіційних документів є також дати опублікування, затвердження та набуття чинності. Дата проставляється посадовою особою, яка підписує або затверджує документ.
Датуються всі стадії оформлення й опрацювання документа, тому дата входить як складова частина до таких реквізитів: гриф погодження, гриф затвердження, віза погодження, резолюція, відмітки про надійдення документа до установи або його виконання.
Елементи дати наводяться трьома парами арабських цифр в один рядок у такій послідовності: число, місяць, рік. Від 2000-го року елементи дати наводяться так: на число, місяць відводиться дві цифри, на рік - чотири. Наприклад: 25.01.2009. Крапка наприкінці непотрібна.
У текстах нормативно-правових актів і документах, що містять відомості фінансового характеру, застосовується словесно-цифровий спосіб оформлення дат, наприклад: 12 жовтня 2008 р.
Дозволяється застосовувати міжнародну систему датування в такій послідовності: рік, місяць, число, наприклад: 2008.02.12.
Дата підписання проставляється в лівій верхній частині документа разом з індексом на спеціально відведеному місці на бланку. Якщо документ складений не на бланку, його дата проставляється нижче підпису ліворуч.
Дата спільного документа двох або більшої кількості установ - єдина і відповідає даті пізнішого підпису.
