Лексичні норми регулюють вживання слів у властивих їм значеннях та правильне поєднання слів за змістом у словосполученнях і реченнях. Так, у словосполученні ефектúвний зáсіб прóти кáшлю вживання прикметника ефектúвний є нормою, а її порушенням було б вживання в цьому контексті паронімічного слова ефéктний. Словосполучення читáти кнúжку і читáти дощ є правильно побудованими з граматичного погляду, але в другому випадку порушено лексичну норму, тому що слово дощ за своїм змістом не сполучається зі словом читáти. Окремим різновидом лексичних є норми фразеологічні, що визначають відповідність структурних компонентів фразеологізмів мовній традиції. Наприклад, нормативними фразеологічними словосполученнями є впадáти в óчі і спало на дýмку, а порушенням фразеологічних норм є вживання конструкцій кúдатися в óчі та прийшлó в гóлову.
Синтаксичні норми сучасної української літературної мови відповідають за правильну побудову слів та словосполучень відповідно до тих моделей (схем), що визначені синтаксисом української мови. Нормативними є словосполучення дебáти з питáнь, на вáше прохáння, а ненормативними – дебáти по питáнням та за вáшим прохáнням.
Стилістичні норми регулюють добирання мовних засобів, що відповідають стилю висловлювання, тобто конкретній мовленнєвій ситуації. Це означає, що для офіційно-ділового стилю нормативним є вживання штампів типу у зв’язку з, відповідно до тощо, а ненормативним є вживання просторічних слів, образних (метафоричних) висловлювань тощо.
