Симетрія – однаковість розташування елементів відносно точки, осі або площини. Симетрія характерна для всього живого і неживого у природі: листя, квітів, трав, комах, кристалів тощо. Тіло людини – симетрична форма з вертикальною віссю симетрії, що проходить згори донизу через середину тіла. Вісь симетрії зорово розділяє тіло людини на ліву і праву половину, що характеризує рівновагу цілого.
Існують різні види симетрії:
|
Класична |
Симетрія відображення Переносу Повороту в просторі Повороту на площині |
|
Афінна |
Симетрія розтягування Стискання Зсуву |
|
Подібності |
Симетрія подібності К Симетрія подібності L |
|
Криволінійна |
Симетрія кручення Стискування Зламу Простого вигину |
Світлотіньові відносини в малюнку
Оскільки зображення куба на папері ведеться відносно швидко, при правильній побудові ви не повинні намічати об'ємну форму геометричного тіла легким штрихуванням, показуючи цим самої тіньову сторону предмета, тому що вона напрошувалася сама - відомо, що ми малюємо подобу предмета, і те, що бачить наше око в натурі, він "хоче" бачити в малюнку.
Світлотіньові відносини в малюнку теж повинні бути побудовані. Ми говоримо в застосуванні до образотворчої діяльності різні слова, наприклад, "масштаб побудови", "тонової масштаб". У першому вираженні потрібно мати на увазі визначення в малюнку розмірів і співвідношень частин предмета в порівнянні снатурой.
Малюючи з натури, ви зовсім правомірно намагаєтеся передати зображення таким, яким сприймаєте предмет. Штрихуванням або тушуванням ви моделюєте об'ємність предмета, показуючи в зображенні підглянуті в натурі освітлені, перехідні від світла до тіні й затінені ділянки. Закінчуєте цю роботу, лише переконавшись, що в малюнку вірно передані світлотіньові відносини.
Цим самої ви витримали в зображенні тонової масштаб, тобто зуміли знайти пропорційні співвідношення самих темних і найясніших тонів. Тонові малюнки створюються вмілим розподілом світла, півтіні й тіні за допомогою штрихової техніки. Моделюючи форму куба тоном, у жодному разі не квапитеся відразу прокласти тіньову грань геометричного тіла
По-перше, це не вдасться, і по-друге, як не малюють, так і не наносять тон вроздріб. Справа тут у різниці природного світла й білизни паперу, у матеріальності натурального предмета й заштрихованої олівцем поверхні аркуша паперу й т.д. Домогтися вірного (а не точнісінько) тону дозволяють розумно побудовані в малюнку пропорційні натурі відносини.
