У процесі довготривалої творчої діяльності людини були вибрані закономірності, пов’язані з симетричною або асиметричною будовою предметів, виробів мистецтва і архітектури. Засобами симетрії і асиметрії досягається художня рівновага статичних і динамічних композицій.
У загальному формулюванні симетричною називається фігура, яка складається з геометрично і фізично рівних частин, належним чином розташованих відносно одна одної. Під геометричною рівністю розуміють сумісну (конгруентність) або дзеркальну рівність. В дизайні симетрія – це композиційна побудова форми, в основі якої лежить однакове розташування її елементів відносно площини, осі або центра.
Існує три головних види симетрії: дзеркальна, осьова, гвинтова.
Дзеркальна симетрія грунтується на рівності двох частин фігури, розташованих одна відносно другої, як предмет і його відображення в дзеркалі. Площина, що ділить таку фігуру навпіл, називається площиною симетрії і позначається символом m.
Осьова симетрія зумовлена конгруентністю (рівністю геометричних фігур в осьових перерізах) і досягається обертанням фігури відносно вісі симетрії n.
Гвинтова симетрія досягається в результаті обертального руху лінії або площини навколо рухомої осі з постійною кутовою швидкістю і одночасно поступального руху вздовж осі.
Прийоми симетричної композиції широко застосовуються в архітектурі, прикладному мистецтві і художньому конструюванні різних виробів. Однак необгрунтоване використання симетричної композиції без урахування функціонально-утилітарних вимог у більшості випадків призводить до формалізму.
В окремих випадках симетрична побудова не завжди узгоджується з протирічними вимогами при компонуванні тієї чи іншої будівлі, машини, верстата та інших виробів. Тоді використовують асиметричну композиційну побудову.
Асиметрія – це порушення симетрії, тобто елементи форми не врівноважені щодо центра.
Асиметричність – засіб, який дозволяє органічніше пов’язувати окремі елементи між собою, ув’язуючи їх в цілісні гармонійно-функціональні системи.
Закони симетрії та асиметрії диктують порядок розміщення елементів форми, пов’язаний з функціональними, конструктивними та естетичними особливостями виробу.
Крім симетрії і асиметрії існує також статична і динамічна композиція. Будь-яка фігура, що має центр або вісі симетрії, завжди статична відносно їх. Шар, куб або паралелепіпед статичні у всіх напрямках. Конус статичний відносно вісі симетрії, а вздовж неї він динамічний, оскільки по ній відбувається зміна форми.
Статична композиція створює зорове сприйняття спокою, врівноваженості форми. Статичні предмети мають явний центр, вісь, навколо яких і організовується їх форма. Більшість предметів побуту має статичну форму.
Є вироби, в яких доводиться поєднувати обидві якості форми – динаміку і статику. В таких випадках дизайнер повинен визначити, яка з них має переважати, інакше може бути втрачена цілісність сприйняття виробу.
Найбільш характерну динамічну композицію мають предмети, що рухаються, наприклад, засоби транспорту, які можна поділити на три основні групи відповідно до різного середовища: ті, що рухаються на поверхні землі (автомобілі, поїзди, трамваї, будівельні машини), у повітряному (пароплави, підводні човни) і повітряному середовищу (літаки, планери).
Інтерпретація ( лат. іnterpretatio – тлумачення, роз’яснення) – дослідницька діяльність, пов’язана з тлумаченням літературного твору на різних його структурних рівнях через співвіднесення з цілісністю вищого порядку
2. Виконайте стилізовану композицію на тему «Мороз малює візерунки на вікні» на основі нюанс них поєднань кольорів.
