Наукове товариство ім. Т.Г. Шевченка.

Академічна організація, утворена 1873 року у Львові. У 1920-30-х роках зазнавала переслідувань Польщі, 1939 ліквідована в СРСР; відновлена 1947 року в ФРН та США. З 1989 року організація знову діє на території України. В українській історії перша суспільна установа, яка, сповідуючи Шевченкові ідеї служіння Україні, присвоїла собі його ім'я. Після першого етапу розвитку, пов'язаного з розбудовою видавничої літературної діяльності, Товариство за оновленим статутом, прийнятим у 1892, перетворюється в багатопрофільну академію наук — з пріоритетом до проблем українознавства. Передумови для виникнення НТШ в створював стимульований Шевченковою духовною спадщиною поступ українського національного відродження за обставин заборон українського розвитку на теренах царської Росії  та більш ліберального ставлення до українства в Австрії. Упродовж більшої частини історії НТШ його структуру визначали три секції: Історично-філософська; Філологічна; Математично-природописно-лікарська. Ініціативу створення в Галичині пов'язують з істориком В. Антоновичем і письменником О. Кониським. Усвідомлюючи особливу відповідальність за поширення українського друкованого слова (яке було заборонене в підросійській Україні) НТШ приступило до видання на власній поліграфічній базі книг українського письменства. Особлива роль НТШ у становленні загальнонаціональних часописів: щоденної газети «Діло», двотижневика «Зоря», та «Літературно-наукового вісника». Якщо подивитися на здобутки НТШ узагальнено, то насамперед треба ствердити, що НТШ у своїх працях розбудувала систему українознавчих знань у сфері історії, мови, літературознавства, етнографії, фольклористики, географії, антропології та інших дисциплін, зафіксували й науково опрацювали безцінну багатовікову спадщину українського народу в контексті плюралістичного слов'янознавства як проблеми окремого народу. НТШ ще з кінця XIX століття послідовно впроваджувало українську мову в наукові праці не тільки з питань українознавства, а й стислих наук, було промотором формування наукової термінології та української наукової мови. Вчені НТШ здійснили особливий внесок у вироблення єдиних правописних норм української мови. Діяльність Товариства з перших років праці мала чітко окреслене націотворче та націозахисне спрямування. Скеровані на Схід друковані видання НТШ створювали ефективну протидію заборонам протиукр. циркулярів, діячі НТШ від імені усієї інтелектуальної України представляли українство на міжнародних конгресах, а також на археологічних з'їздах. Досвід більшовицьких репресій 30-40-их років супроти національної орієнтованої інтелігенції спонукав численне членство НТШ до  еміграції в кінці Другої світової війни, внаслідок чого значна переважна кількість дійсних членів НТШ опинилося на Заході в таборах переміщених осіб. В ФРН 30 червня 1947 р. рішенням загальних зборів членів НТШ в еміграції під головуванням було відновлено діяльність НТШ. Створено центри НТШ у США, Канаді та Австралії. Під сучасну пору НТШ в Україні об'єднує понад 1400 вчених, які зосереджені в 6 секціях та 35 різнопрофільних комісіях, що надає НТШ академічний статус.