Операція «Вісла стала наслідком підписання договору між республіками СРСР та Польщею про уточнення кордонів між сусідніми державами у квітні 1945 року. Йшла мова про такі землі: територія від міста Крилова до річок Західний Буг та Солокія з відхиленням від лінії Керзона на ЗО км та землі в районі Немирів-Ялівка з відхиленням у 17 км було надано Польщі. Основними причинами науковці називають, передусім, війну, соціальну та національну напруженість на цій території у міжвоєнний період, спричинену земельною проблемою та іншою власністю населення, національні мотиви, зовнішні провокації міжнаціональної ненависті з боку воюючих сторін. З 22 повітів Краківського, Жешувського та Люблінського воєводств було вивезено понад 150 тисяч українців. Акція охопила територію 19, 500 км2, зокрема, Лемківщину, Холмщину, Піддашшя, Надсяння. Українців виселяли у північні райони Польщі, наприклад, до воєводств: Ольпгганського, Кошалівського та ін. Характер цих заходів інколи переходив за межі гуманізму. Польські війська знищили українське село Завадка Мороховська. Для того, щоб українське населення «не пручалося» та не втікало на кордоні з Чехословаччиною стояли військові, а радянське керівництво перекинуло танкову дивізію на кордон. Бойовики УПА намагались чинити опір виселенню та влаштовували низку «відплатних акцій». У жовтні бойові групи УПА напали на села Ділячев, Бартківку, Лончки, Сельницю, Павлокову, де було закатовано українців, а потім поселились поляки. Протиборство польського уряду та збройного підпілля під час акції завдали великої шкоди економіці держави. Дії комуністичного уряду Польщі «роз’ятрили рани» польсько- українських стосунків часів Другої світової війни та посилили опір українського мирного населення та членів УПА.
