ЗО червня 1941 р. у Львові ОУН, не повідомивши німецьку військову владу, скликала Національні збори, які схвалили Акт відновлення Української держави. У документі зазначалося, що "на західних землях України твориться Українська влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться в столиці України Києві з волі українського народу". Далі було оголошено про утворення «Українське державне правління», головою уряду призначено Я. Стецька. Прагнучи поставити Німеччину перед фактом відновлення національної державності, уряд Я. Стецька заходився встановлювати держави управління в Тернополі, Станіславі, Дрогобичі, Луцьку, Рівному та в багатьох інших містах. Окрема прокламація, поширена у Львові, сповістила населення, що провід ОУН створює "Українську Національну Революційну армію" (УНРА). У Львові 6 липня відбулася нарада за участі відомих людей краю, яка закликала громадян підтримати сформований 30 червня український уряд. Важливим фактом стало те, що Акт ЗО червня 1941 р. підтримали ієрархи УГКЦ та УПЦ. 2 липня 1941 р. інформація про подію, що сталася у Львові, дійшла і до Берліна. Багато німців розцінили вчинок Стецька як спробу "державного перевороту". Щоб акція не дістала широкого розголосу, німецькі власті почали тиснути на С. Бандеру, щоб він скасував рішення Я. Стецька. Бандера відмовився. У відповідь 5 липня за наказом Гітлера розпочались масові репресії щодо членів ОУН. Бендеру і Стецька було заслано в табір Заксенхаузен. Всього за тратами опинилося понад 2000 націоналістів, кількасот з яких страчено. Отже, оцінюючи ці події з історичної перспективи, можна твердити, що проголошення Української держави у Львові ЗО червня 1941 р. мало велике історичне значення. Акт відновлення Української держави дав зрозуміти, що гітлеризм с непримиренним ворогом українського народу і виношує щодо нього суто імперіалістичні наміри. Пізніше це призвело до збройного опору окупантам й до виникнення потужного повстанського руху.
