Історики і демографи сперечаються навколо кількості жертв голодомору, виголошуючи різні дані від 3 до 15 мільйонів. Найвірогідніше, враховуючи матеріали перепису населення 37-го року, втрати населення внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств становили близько 7 мільйонів чоловік на теренах України. Окрім очевидних людських втрат та величезного морального удару голод завдав непоправної шкоди українському національному життю: 1. Він практично знищив старе українське село з його багатими народними традиціями. Замість нього з'явилось колгоспне село, яке вже ніколи не повставало проти радянської влади. 2. Колективізація приглушила почуття індивідуалізму, яке було основним для ідентичності українського селянина. 3. На декілька поколінь голодомор інплантував у свідомість селянства соціальний страх, політичну апатію і пасивність. 4. Голод перервав тяглість поколіїп. у розвитку української національної еліти. 5. Голод призупинив "українізацію" міст Сходу і Півдня України, після нього поповнення міського населення відбувалося в основному за рахунок імміграції з Росії тощо. За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод 33-го року виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства, якою скористався тоталітарний режим в Україні.
