Початки колективізації приурочені до 1928 р. Первинний проект великих перетворень, ухвалений партією в 1928 р., називався п'ятирічним планом. Його головне завдання полягало в тому, щоб «наздогнати й перегнати капіталістичний світ» в економічному відношенні. Надаючи великої ваги розвиткові важкої промисловості, він установлював для країни приголомшуючі завдання: на 250 % забезпечити загальне зростання промисловості, причому лише .важка промисловість мала зрости на 110 %.
Інша важлива частина п'ятирічного плану передбачала колективізацію — створення великих колективних господарств на основі 20 % селянських дворів. Малось на увазі, що сільськогосподарська продукція зросте на 150%. Згодом колективізація мала охопити майже всі селянські господарства, відтак ліквідувавши «шкідливий буржуазний вплив» приватної власності.
У плані фактично ставилася мета перетворити всю робочу силу села, а також міста на робітників державних підприємств. Ця структура не лише передавала державі повний економічний контроль над громадянами, а й значно розширювала її політичне панування над самостійним колись селянством.
• 1929-1930 рр. – час прискореної колективізації, що перетворився по суті на комунікацію; у колгоспи забирали все: реманент, велику рогату худобу, коней, птицю; ситуація ускладнювалася надмірними зусиллями місцевої влади, що викликало антирадянські виступи селян, село поринуло у вир самознищення. У 1928-1929рр. в Україні було знищено до 50% поголів’я худоби.
• 1930р.- маневр сталінського керівництва з перекладенням відповідальності на місцеві партійні й радянські органи. Цей етап супроводжувався масовим виходом із колгоспів.
• 1931-1933 рр. – новий етап суцільної колективізації, прискорення її темпів, закінчення в основном колективізації в Україні.
