Українська національна революція 1917-1920рр. має дуже велике історичне значення. Після тривалого періоду русифікації, національного та соціального гноблення уперше в XX ст. український народ створив свою незалежну державу і, кілька років підтримуючи її існування, продемонстрував своє тверде прагнення до самостійного розвитку. Національна свідомість, раніше притаманна обмеженій частині інтелігенції, поширилась на всі верстви українського суспільства. Створення та діяльність національних урядів привчали жителів міст і сіл України відчувати себе українцями. Це стосувалося як західних, так і східних регіонів. Проте на шляху українського державотворення постали могутні зовнішні сили, які вороже зустріли утворення національної укр. держави. Поразка Німеччини і розпад Австро-Угорщини дали українській революції новий історичний шанс. УНР відродилася, виникла ЗУНР, і обидві українські держави формально об'єдналися. Однак країни- переможниці підтримували Польщу, яка претендувала на основну частину західноукраїнських земель, і не виступала проти прагнення білогвардійців відновити єдиноу й неподільну Росію. В умовах, що склалися, лідери УНР були безсилі перед збройними силами радянської Росії, яка перемогла білогвардійців і уклала мир з Польщею. Багаторічна боротьба УНР за виживання закінчилася поразкою. Але саме вона сприяла утворенню УРСР. Хоча радянська (Ьоома української державності виявилася Фіктивною, на географічній
