селянські рухи і повстання в україні 19 ст

Причини повстань

Тяжкий феодально-кріпосницький і національний гніт українського народу. Безправне становище українського народу.Посилення самодержавної влади царя і намагання зміцнити її вплив на Україну.

Рушійні сили повстань

Селяни-кріпаки, козаки, військові поселенці, робітні люди.

Форми боротьби

• скарги до урядових установ і цареві;

• відмова відбувати панщину і сплачувати оброк;

• втечі кріпосних селян (в Новоросійський край, на Дон, Кавказ, до Таврії);

• непокора властям, урядовцям;

• підпали поміщицьких маєтків;

• захоплення у поміщиків майна і розподіл його між собою;

• вбивства поміщиків та їхніх управителів;

• збройний опір поміщикам;

• відкриті масові повстання.

Характер повстань

Антикріпосницький, антифеодальний.

Мета повстань

Селяни виступали проти посилення експлуатації, але насправді боролися про- ти кріпацтва, за визволення з-під влади поміщиків, за землю і волю, за те, щоб стати вільними виробниками.

Наслідки

1. Повстання царський уряд придушив.

2. Царський уряд змушений був робити спроби вирішити селянське питання (див. раніше).

3. Повстання розхитували основи феодального ладу, наближали його падіння.

4. Вони пробуджували громадську думку в Україні, сприяли формуванню визвольних революційних ідей.

5. Збагатили традиції визвольної боротьби мас проти гнобителів.

Причини поразки

1. Повстання мали стихійний характер, не були як слід підготовлені й організовані.

2. Не було тісної узгодженості між козаками й селянами.

3. Локальний (місцевий) характер селянських виступів. Селяни рідко покидали свої села, повіти.

4. Селяни виступали розрізнено, були погано озброєні.

5. Селянські виступи не мали чіткої мети, були сповнені наївних сподівань “на доброго царя”, селяни вірили, що цар захистить їх від сваволі поміщиків.

Значення

1. Український народ показав прагнення до свободи, зберіг свою волелюбність і не бажав миритися з тяжким становищем.

2. Повстання показали властям, що соціальну напругу можна розрядити реформуванням господарства і державного управління.

3. Героїчна боротьба українського народу в різних її формах жила в пам’яті наступних борців за свою свободу.

4. Боротьба народних мас, що не вщухала, готувала грунт для цілковитого знищення феодально-кріпосницького ладу.