Основними причинами укладання україно-московської угоди були: національно- визвольна війна України з Польщею; занепад с/г; погіршення міжнародного стану української держави; спустошення під час війни. В цих умовах Б.Хмельницький та його оточення дійшли до висновку про необхідність підписання угоди з Росією. Переговори у Москві проходили з 23 березня по 6 квітня 1654р. і завершилися підписанням договору, який ввійшов в історію як "Березневі статті". Умови договору: Україна отримала політ, автономію і ввійшла під протекторат Росії; Україна зберігала військово-адміністративну систему на чолі з гетьманом; залишалися недоторканими права і повноваження місцевих органів влади, Київського митрополита, козацтва на обрання гетьмана; гетьманський уряд зберігав право управління фінансами; 60-ти тисячний козацький реєстр; підтверджувалися права та привілеї Війська Запорізького на землю та майно; Росія зобов'язалася захищати Україну від Польщі, не обмежуючи права гетьмана на відносини з іншими державами. Наслідки договору. З одного боку, Лівобережна Україна з Києвом залишилась у складі православної держави, що сприяло національному та культурному збереженню українського народу. Припинилося насадження католицизму та уніатства з боку Польщі, Криму та Туреччини. З іншого боку, царський уряд з самого початку взяв курс на обмеження, а далі і на ліквідацію української автономії. Українська державність, не вспів зміцніти, згасала. Андрусівське перемир'я Польщі та Росії, підписане за спиною України розділило її на дві частини: Лівобережжя з Києвом відійшло до Росії, а Правобережжя - до Польщі.
