Соціальні. До середини XVII сг. загострилася соціально-економічна ситуація, пов’язана з трансформацією поміщицьких господарств у фільварки. Це сприяло посиленню кріпосної залежності, оскільки прибутки феодалів тепер прямо пов’язувалися з нещадною експлуатацією селян. Значно зросла панщина, яка у Східній Галичині і на Волині досягла 5—б днів на тиждень. У той же час невпинно зростали податки. Свавілля і влада польських магнатів і шляхти були безмежними. Ще однією невдоволеною соціальною верствою було реєстрове козацтво, якене досягло, усіх прав і привілеїв шляхти. У складній ситуації опинилося й міщанство, яке мусило платити податки, відпрацьовувати повинності та фактично було позбавлене самоврядування. Українська православна шляхта користувалася значно меншими політичними правами, ніж польська. Національно-політичні. Відсутність власної державності, обмеження українців у правах, проголошення їхньої неповноцінності, асиміляційні процеси — все це підводило до того, що як самостійний суб'єкт український народ міг зійти з історичної сцени. Причому імперська доктрина Польщі проголосила, буцімто українські землі споконвіку належали їй, а тепер на законних засадах Люблінської унії 1569 р. до неї повернулися. Релігійні. Політика національного і культурного поневолення українців Річчю Посполитою базувалася на католицизмі. Насильницьке покатоличення населення, утиски православної церкви, конфіскація церковного майна і земель об’єднали у русі спротиву широкі верстви людності, незважаючи на розбіжність економічних і соціальних інтересів. Суб’єктивні. Особиста образа і бажання помститися за розорений польськими панами хутір Суботі в та збезчещену сім’ю самого Богдана Хмельницького
