Назва "Україна" щодо українських земель вперше зустрічається в Київському літописі під 1187 р. Того року в битві з половцями запшув переяславський князь Володимир Глібович ("І плакали по ньому всі переяславці. За ним же Україна багато потужила"). За тих часів назва Україна поширювалась на Київщину, Переяславщину, Чернігівщину. Під 1189 р. у тому ж літописі вжито назву "Україна Галицька" стосовно Галицького князівства. Про походження назви "Україна’1 існує кілька припущень. Згідно з одним, її виводять від слова край зі значенням "погранична територія". Деякі дослідники пов'язують походження назви "Україна" зі словом .край у значенні "рідний край, країна, земля". За іншою гіпотезою, вона походить від дісслова "украяти" — "відрізати", а первісне її значення пшматок землі, відрізаний (украяний^ від цілого".
 |
|
||||||
|
|||||||
