Виробнича програма – це система планових показників виробництва за обсягом, асортиментом та якістю продукції. Виробнича програма визначає: обсяг випуску продукції, номенклатуру та асортимент продукції, кількісні та якісні показники виробництва, обсяги робіт промислового характеру, які заплановані до виконання на підприємстві, обсяги реалізованої продукції протягом планового періоду. Основне завдання: максимальне задоволення потреб споживачів, що випускається підприємством при найкращому використанні ресурсів та отриманні прибутку. Стратегічне планування з визначенням стратегічної мети діяльності підприємства: виробнича програма підприємства; план матеріально-технічного забезпечення; план з праці; інші планові витрати. Виробнича програма складається з таких розділів: планове завдання з обсягу, номенклатури й асортименту продукції, що випускається; планове завдання з якості продукції, що випускається; план із спеціалізації та кооперування виробництва; план реалізації продукції; план уведення у виробництво нової продукції, виробів. Матеріали для виробничої програми: перспективний план виробництва продукції та послуг; прогноз потреби у продуктивності підприємства; державний контракт та державне замовлення на продукцію; результати вивчення поточного попиту на продукцію; договори на виробництво і постачання продукції; заходи щодо спеціалізації і кооперування виробництва; заходи щодо збільшення виробництва потужності підприємства; дані про залишки нереальної продукції у попередньому періоді.
Планування виробничої програми підприємства – це чітке передбачення та програмування на перспективу обсягів виробничого процесу і реалізації продукції. У плані з урахуванням специфіки та кооперації праці встановлюються терміни й обсяги виконання завдань за окремими підрозділами, відділами, бригадами, ланками, робочими місцями.
Процес планування виробничої програми підприємства:
1 етап (формування інформаційної бази планування обсягів виробництва та реалізації продукції);
2 етап (аналіз виробництва та реалізації продукції);
3 етап (оцінювання факторів, що впливають на обсяг виробництва та реалізацію продукції);
4 етап (визначення цілей, об’єктів, термінів планування);
5 етап (обґрунтування параметрів виробничої програми підприємства);
6 етап (пошук альтернативних рішень, виявлення резервів нарощення обсягів виробництва та реалізації продукції);
7 етап (оцінювання та прийняття плану; визначення вихідних умов для розроблення планів матеріально-технічного постачання; планів з праці; фінансових планів підприємства);
8 етап (контроль за виконанням планових завдань).
Методи планування можливого обсягу виробництва: 1)економіко-статистичний (заснований на використанні сформованих темпів змін, структур змін і певних індексів. Використовується для оптимізації планування виробництва; є найбільш простим і розповсюдженим у використанні; наявність чіткої тенденції розвитку об’єкта. Недолік: перенесення помилок аналітичного періоду на плановий).2)нормативний (техніко-економічних розрахунків)(обґрунтування значень окремих показників на основі застосування планових норм,розцінок і тарифів; використовується при плануванні витрат; запасів за окремими групами. Переваги: висока точність розрахунку і врахування значної кількості факторів. Недоліки: трудомісткість; обґрунтування норм розцінок).3)факторно-аналітичний (заснований на корегуванні результатів планування економіко-статистичним методом на основі експертних оцінок; змінних первинних факторів в плановому періоді. Переваги: простота; логічна послідовність; можливість врахування факторів. Недоліки: складання, визнання точної кількості оцінки факторів.
