Державне регулювання економіки — цілеспрямований та активний вплив державних та наддержавних органів управління на функціонування та розвиток цілісної економічної системи (а отже, на її розширене відтворення) шляхом використання економічних законів і вирішення економічних суперечностей за допомогою певної сукупності форм та методів.
Об’єкти держ. регулювання економіки-сфери, галузі, регіони, явища, ситуації та умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникати проблеми, що не можуть вирішуватись автоматично.
Суб’єкти – носії, виразникигосподарських інтересів соціальної групи, що відрізняються одна від одної майном, доходами, видами діяльності, професійними, галузевими та регіональними інтересами.
Об´єктивними причинами необхідності державного регулювання є:
Неможливість досягнення в ринковій економіці довгострокової рівноваги;
Наявність монополізму в багатьох галузях народного господарства та відсутність досконалої конкуренції;
повільна адаптація до сучасних умов господарювання окремих ринків - робочої сили, капіталів, інтелектуального продукту тощо;
розв´язання питань міжнародної політики і співпраці.
Основними функціями державного регулювання економіки є:
забезпечення правової бази;
захист конкуренції;
регулювання зовнішньоекономічних відносин;
захист внутрішнього товаровиробника і пріоритетних виробництв;
соціальний захист населення;
Роль держави у різних економічних системах:
Командно-адміністративна - вся економічна діяльність регулюється державою. Визначаються завдання у формі директивного плану господарським суб'єктам. План, як правило, включає обсяг і асортимент продукції, рівень цін і способи розподілу доходів. З боку держави здійснювався жорсткий контроль за виконанням планів, за використанням ресурсів та розподілом доходів.
Ринкова економіка вільної конкуренції – економічна система, для якої характерні: вільне підприємництво, особистий інтерес, вільна конкуренція, мінімальний державний вплив на економіку.
Сучасна ринкова економіка зберігає багато рис економіки вільної конкуренції. Водночас для більшості ринків характерною стала обмежена або недосконала конкуренція. Спостерігається прагнення виробників здійснювати узгоджену політику в галузі цін, ринків збуту, закупівлі сировини. Держава обмежує діяльність монополій, регулює рівень інфляції, безробіття.
