Ресурси виробництва - це те, що необхідно для створення економічних благ. Розрізняють чотири групи ресурсів:
Природні(повітря, вода і тд)
Матеріальні(засоби виробництва)
Фінансові (грошові ресурси)
Трудові ресурси.
Закон рідкісності ресурсів виробництва – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між зростаючими й випереджаючими потребами людини та відносною обмеженістю ресурсів для їх задоволення.
Обмеженість у товарах і в грошових ресурсах зумовлює необхідність вибору для індивідуумів і суспільства. Право вибору називаємо альтернативною вартістю.
За Самуельсоном, основними для кожної економічної системи є три проблеми:
1. Що виробляти? (Які товари й послуги і в яких обсягах?)
2. Як виробляти? (Хто, за доп. яких ресурсів і технологій?)
3. Для кого виробляти? (Хто буде їх споживати?)
В залежності від відповіді на ці питання виділяють такі економічні системи:
Традиційна. Всі три проблеми вирішуються, виходячи із звичок і традицій.
Командно-адміністративна. На всі три питання відповідають державні установи.
Ринкова. На всі три питання відповідає ринок:
1. "голосуванням долара покупця";
2. конкуренцією;
3. платоспроможним попитом
Суть вибору - за всіх інших рівних і стабільних умов ми можемо купити або виробити товар двох видів відповідно до наявних у нас ресурсів. У кожному конкретному випадку за заданих умов існує лише одна альтернатива: якщо ми купуємоп - кількість товару ІУ, то на решту можна купити т - кількість товару М.
Аналогічний вибір здійснюємо і в ситуації, стосовно питання економіки - що виробляти Точка ілюструє неможливість виробництва цієї кількості обох видів продукції за заданих ресурсів, технології, тобто такий варіант існує поза межами наших можливостей. Якщо підняти рівень технології, вирішити проблему капітальних ресурсів, крива граничних виробничих можливостей заданих ресурсів може зміститись до точки г
Будь-який варіант поза цією кривою нереальний або небажаний.
