Відомим філософом другоі половини Х!Х ст. був П.Юркеви(1827 – 1874 рр.), професор Київської духовної академії. У1860 р. він опублікував статтю «З науки про людський дух», де виступив проти матеріалізму Л.Фейєрбаха та М.Чернишевського. Юркевича не задовольняла не тільки матеріалістична, а й ідеалістична філософія, він критикує діалектику Гегеля. У його філософській системі провідною фігурою є індивідуальна особа, суть якої становить не розум, а серце. Оскількі в основі світу лежить божествена мета, яку здіснюють люди, то вона може бути пізнана не головою, а серцем. Між мозком і духовною діяльністю, вважав Юркевич, існує не причинний зв’язок, а лише ідеальний, «доцільний», в основі якого лежить духовна суть. Юркевич вважав не можливим, щоб свідомість походила з матеррії. Таким чином він активно виступав проти матеріалізму взагалі, стверджуючи, що останній неспроможний зрозуміти суть свідомості, руху і відтворити правильну картину світу Етимологічний аналіз слова "серце" відображає всю важливість цього образу для слов'янської культури, всю його глибину і багатозначність: серце пов'язаний з емоціями людини, з його почуттями і прагненнями, воно є центром її морального життя (не дивно, що іноді серце ототожнюється з душею) , органом яким ми сприймаємо Бога і, навіть, тієї "безоднею", яка зумовлює, так сказати, поверхню нашої психіки. Мислитель вважає , що серце є тим принципом , який визначає собою індивідуальність і неповторність людини , адже людина в дусі своєму - істота унікальне ; він унікальний сам в собі і в своїй свободі . За вічно мінливими явищами природи , які сприймалися нашими органами чуття , Юркевич намагався ( в дусі платонізму ) знайти незмінну ідею об'єкта. Згідно з його вченням , в цій ідеї мислення і буття тотожні. Істина виявляється не тільки мисленням , а й " серцем" , так як виявлення істини пов'язане з релігійними і моральними прагненнями людини. У цьому процесі сходження до істини знання поєднується з вірою , яка представляє більш потужний фактор , ніж просто емпіричний зміст мислення. Без любові , говорив Юркевич , не можна пізнати бога ; найвища ступінь сходження до абсолютного , тобто богу , є вже містичним спогляданням . Те, що може існувати , стає дійсним через посередництво того , що має бути , а саме через ціль ідеї добра..
Отже, філософські погляди Юркевича можна охарактеризувати як теологічний ідеалізм. Біблію він вважав єдиним шляхом до знання. Істину ми маємо, пише філософ, в біблійному вченні про серце, де зосереджується духовне життя людини
Завдання 2.
