Основними представниками німецької класичної школи були Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель та його учні Феєрбах та Маркс.
Основні праці І. Канта (критичний період): "Критика чистого розуму" (1781 р.), "Критика практичного розуму" (1788 р.), "Критика здатності судження" (1790 р.) пов'язані єдиним задумом і становлять послідовні ступеневі обґрунтування нової системи поглядів.
"Критика чистого розуму" (1781) — основна праця І. Канта — присвячена визначенню та оцінці джерел, принципів та меж наукового знання.
Кант вважав що існує світ і він собою являє буття, або ж «Річ-у-собі». Крім того він виділяв існування розуму або мислення тобто це рівно сильно тому що він існує трансцендентально та апріорі, тобто він нічим не обумовлюється, сам завжди існує. Крім того Кант зазначав що у розум так би мовити як із шарів складається із понять, категорій, законів, і що саме ці оболонки складають чистий розум, який він і розглядав у своїй праці__ крім того Кант розглядав явище схематизму. Кант його пояснював, як поєднання розуму та світу тобто ми впізнаємо у світі рівно стільки скільки розум вкладає у нього. У Канта схематизм це «зустріч» явища та свідомого розуму. Кант стверджував що після досвіду розум стає трансцендентний або апостеріорний.
Також у своїй праці Кант розглядає так званий дуалізм, або антиномію буття, свідомості та розуму. Тобто існують дві сутності, що не мають жодних співвідношень поки не зустрінуться.
І. Кант вважає, що всі форми пізнання мають апріорний характер. Він розглядає розсудок як здатність мислити, синтезувати, узагальнювати зміст чуттєвих уявлень за допомогою апріорних понять — категорій.
І. Кант розглядав загальні методологічні принципи і вимоги наук пізнання(принц казуальності, ідея субстанції ін..), які визначають умови і межі»можливого досвіду». Досліджує також розум, який потребує абсолютної завершеності досвіду і дає критику його ілюзій і помилкових висновків, коли відривається від чуттєвої основи пізнання і прагне до пізнання надчуттєвого – душі, світу як цілого і Бога. Віра в Бога за Кантом не лише можлива, а й необхідна, тому що без віри неможливо примирити вимогу моральної свідомості за фактами зла, що панує в людському житті.
Слід зазначити, що мотиви, згідно з якими Кант розвиває свою критику розуму, не зводяться до того що підпорядковує розум вірі. Він прагнув зясувати: джерела різних видів знання-наук і філос.; засади достовірності знання в математиці і природознавстві; зясувати форми і категорії наукового мислення.
2. Дайте визначення філософії як теоретичному рівню світогляду.
Світогляд - це система уявлень людини про світ, місце людини у світі, відношення людини до світу, та до самої себе. Світогляд містить знання, переконання, цінності, ідеали, організовані в єдину систему, центром якої завжди виступають уявлення людини про себе.
Теоретичний рівень світогляду включає в себе науку та філософію зокрема. Тобто його можна в деякій мірі ототожнити із філософією. Як теоретична дисципліна філософія включає в себе онтологію, естетику, гносеологію, логіку, етику та інші.
3. Надайте відповідь на тестове .
А)
