Під дух. життям общ-ва звичайно розуміють ту область буття, у кот. об'єктивна реальність дається людям не у формі конфронтуючої предметної действит-ти, а як реальність, що є присутнім у самому чел-кі, явл-ся невід'ємною частиною його особистості.. Дух. життя чел-ка виникає на основі його практич. деят-ти, явл. особливою формою відображення окруж-го світу і засобом узаимод-я з ним. До дух. життя відносять, як правило, знання, віру, почуття, переживання, потреби, способ-ти, прагнення і мети людей.
Дух. сфера життя общ-ва охоплює различ. форми і рівні обществ. свідомості: нравств-і, науч-і, эстетич-і, религиоз-і, политич-і, правова свідомість. Соответ-но її елементами явл. мораль, наука, мистецтво, релігія і право.
Мораль – це совок-ть правил поведінки, похідних від представ-й людей про добро і зло, справедл-ти і несправедл-ти, орошем і поганому, кот. явл-ся наслідком внутр-го убежд-я чел-ка або силою возд-я на нього обществ-го думки.
Наука – це теоретич. систематизиров-і погляди на окруж. світ, що відтворюють його істотні сторони в абстрактно-логич-й формі (понять, теорій, з-ов) і основан-і на рез-тах науч-х досліджень.
Мистецтво – це специфич-я форма обществ-го свідомості, представл-я собою відображення окруж-й действит-ти в худож-х образах.
Релігія – це совокуп-ть опред-х міфів, догматів, культових і обрядових дій, а також релігійних інститутів (церква).
Право – це система общеобязат-х, формально опред-х норм, установлених чи санкціонованих госуд-вом (а іноді і непосред-но народом), реализ-я кот. забезпечується чи авторитетом принудит-й силою гос-ва.
Оскільки дух. життя общ-ва породжується все-таки життям матер-й, те і її стр-ра багато в чому схожа з останньої: духов. потреб-ти, дух. деят-ть (дух. произв-во) і створені цієї деят-тью духовні блага (цен-ти).
