Соц. життя общ-ва відбиває тісне взаимод-вие меду людьми. Историч. вона складыв. на основі общностей, кот. бвли об'єднані єдиним типом господарства, вірувань і ритуалів. Першою формою соц. сфери життя було кровнородств-і объед-і людей – рід. Объедин-і пологів складало плем'я і припускало сущ-і загального керування, загальні риси побуту. Союзи племен складали народність, кот. характериз-лась спільністю території, близькістю мови, психологич. складу і традицій. У доиндустр-х общ-вах важливими елементами соц. стр-ры були стану, различ-ся права й обяз-ми, закрепл-ми чи юридично переда-ми в спадщину.
Також выд-сь великі соц. групи – класи, различающ-ся відношенням до засобів произв-ва.
У соврем. ієрархії елементів соц. стр-ры випливає выд-ть: - еліти (политич. і экономич.); - середній клас (верхній, сред-й і базовий рівень); - «соц-і дно».
Элитам завжди принадл-ли найвищий соц-й статус, различ. роду привілею. Інтелігенція занимет нішу сред. і базового рівнів сред. класу; сред. рівень состав. вища, а базовий – масова інтелігенція.
П. Сорокін писав, що для визначення положення соц. групи в соц. простр-ві потрібно визначити відношення: чел-ка до опред-м груп; цих груп друг до друга усередині популяцій; даної популяції до інших популяцій, вход-м у человеч-во. В основу соц. розшарування їм були покладені 3 осн. форми: экономич-я, политич-я і профессион-я, кіт., як правило, тісно переплетені.
Для соц. життя харак-ны: воля объед-я і збори; гарантії допуску до ухвалення рішення; субсидування з общ-х фондів; секторальне (профессион-і) свідомість; готовність брати участь у коллектив-х дейст-ях; почуття задоволення від взаємодії із собі подібними – социабельность; почуття особистої дієздатності; відчуженість стосовно держави; оволодіння організаційним мистецтвом.
