Почуттєвим наз. пізнання, при кот. домінуючу роль грають органи почуттів. Розшарування двох видів знання (чувств-го і рацион-го) характерно для всієї історії фил-ии. Чувств-і пізнання намагається виявити зміст із показань органів почуттів, свидетельств-х про самі об'єкти. До форм чувств-го позн-я відносяться відчуття – найбільше элементар-і, далі нерозкладне і не має структури пізнавальне явл-і, той «місток», кот. зв'язує чел-ка й окруж-ю його действит-ть. По выраж-ю В.И. Леніна, «інакше чим через відчуття, ми ні про які форми вещ-ва, ні про які форми руху нічого довідатися не можемо». Ощущ-і є отраж-і окремих св-в предметів объектив-го світу під час їх непосредств-го впливу на органи почуттів. Информац.-пропуск-я способ-ть органів почуттів чел-ка така: найбільший обсяг інформації до одержує за допомогою зору, потім (по убутній) – з пом-ю дотику, слуху, смаку, нюху.
Цілісний образ, отраж-й непосредств-і вплив на органи почуттів одиничних предметів і, що складається з комплексу відчуттів, наз-ся сприйняттям. У розумінні природи сприйняття велике місце приділяється двигат-м процесам: движ-ю руки, що обмацує предмет; движ-ю око, прослеж-х видимий контур. Інша характ-ка сприйняття – інтенція, тобто спрямованість на к.-л. ситуацію, що обеспеч-т возмож-ть субъектив-х трансформацій образа з метою приведення його до виду, придатному для прийняття рішень.
Після прекращ-я непосредств-го впливу на органи почуттів образ предмета не зникає безвісти, а зберігається в пам'яті – структурному компоненті свідомості, зв'язаному з механізмами запечатления, сохр-ния, воспроизв-я і переробки, що надходить у мозок инф-ии. Види пам'яті: моторна, эмоцион-я, образна, словесно-логич., долговрем-я і кратковрем-я.
У рез-те созранения пам'яттю унеш-х впливів виникають представлення, тобто образи предметів, кот. відсутні, але кот. колись впливали на органи почуттів чел-ка, а також образи, створені зусиллями продуктивної уяви.
Чувств-і пізнання засноване на сприймаючої способ-ти, при відсутності кот. чувств. позн-і будь-якого предмета неможливо. Будучи джерелом пізнання, почуттів- позн-і досить обмежено. По Гегелю, почутт-я вірогідність – сама бідна форма пізнання; Гегель подчерк-т також противореч-ть образів у позн-и.
