У древнегреч. фил-и з матерією зв'язували представл-і про первовеществе, субстраті, з кот. складалися всі інші речі. Для Аристотеля матерія – це тільки загальна возмож-ть і пасивний строит-й матеріал предмет-го різноманіття, форму і действит-і існування кот-му додає актив-і духов-і початок – форма. Средневек-і теологи использ-ли ідею Арист-ля про примата форми над матерією, хоча єретики утв-ли, що матерія сущ-ла завжди, до сотвор-я світу. У фил-и епохи Возр-я ідея форми як самостоят-го актив-го початку зникає, форму почали вважати продуктом матерії. Ідея сотвор-я матерії заперечувалася, матерія провозглаш-сь вічної, а рух – результатом дії природних сил.
Филос-і поняття матерії охоплює собою всю предметну действит-ть, всю объектив-ю реальність, має ознаку загальності і, у принципі, не може застаріти, оскільки виражає незмінну способ-ть чел-ка відбивати внеш. світ. По определ. В.И. Леніна: «Матерія є философ. категорія для позначення объектив-й реальності, кот. дана чел-ку у відчуттях його, кіт копіюється, фотограф-ся, отображ-ся нашими відчуттями, існуючи незалежно від них». Матерія представлена различ. рівнями своєї организ-й і формами матер-х систем: мегамир – світ космосу (планети, Зв. комплекси, галактики й ін.); макросвіт – мир устойч-х форм і розмірних чел-ку величин; мікросвіт – мир атомів і элемен-х часток. Струк. рівнями мат-и явл. також субэлементарный, микроэлем-й, ядерний, атомний, молекул-й, макроскопич-й і космічний.
Свідомість - вища, властива лише людині форма відображення обьективной действит-ти. Свідомість являє собою єдність психич-х процесів, що активно беруть участь в осмисленні людиною об'єктивного світу і свого власного буття. Із самого народження людин попадає у світ предметів, створених попередніми поколіннями і формир-ся як такий лише в процесі навчання целенапр-му їхньому використанню, кот. відбувається лише в процесі спілкування. Саме тому, що людина відноситься до об'єктів з розумінням, зі знанням, спосіб його отнош-я до світу наз-ся свідомістю. Будь-яке чи відчуття почуття явл. частиною свідомості, тому що має значення і змістом. Однак свідомість не є тільки чи знання мовне мислення. З ін. ст. не можна ототожнювати свідомість і психіку, тому що не всі психич-і процеси включаються в даний момент у свідомість.
Воно виникло в процесі суспільно-виробничої деят-ти чел-ка і нерозривно пов'язано з мовою. Свідомість існує в 2 формах - суспільному й індивідуальному. Основними підходами до походження свідомості були наступні: Платон: тіло людини - умістище безсмертної душі і її раб, безтілесна душа керує усім у всесвіті. Християнство: розум чел-ка, його мислення - іскорка божеств-го розуму. Саме він мислить, бажає, почуває в человеч.свідомості. Декарт: свідомість - внепространст-венная субстанція, уперше рассматр-ет проблему самосвідомості. Гегель: С. - одне з утілень всесвітнього розуму. Уперше розглядає соціально - історичну природу свідомості, говорить про принцип історизму. У ХХ столітті виникає теорія відображення. Відповідно до цієї теорії свідомість це вища форма відображення.
Т.о., свідомість формується деят-тью щоб потім впливати на цю деят-ть, визначаючи і регулюючи неї.