Початок последоват. разв-я фил-и относ. до втор. четв. XIX в. Володимир Сергійович Соловйов – автор оригинальнейшей филос. системи, у кот. осн. риси рос. фил-и представ. особливо рельєфно. Його фил-ю називають філософією положит-го всеєдності.
Усяке різноманіття скріплене божеств. єдністю. Соловйов бачить у всіх речах саме рід божеств-го змісту. У сущому і причетних до нього речах укладені в єдність благо (як реалізується воля) і краса (як реалізується почуття). Звідси формула С.: «Абсолютне здійснює благо через істину в красі». 3 абсолют. цінності – благо, істина і краса – завжди утворять єдність, змістом кот. явл. любов. Любов – це та сила, кот. підриває корені всякого егоїзму, всякої окремості.
Для С. гарантом порятунку человеч-ва явл. любов, єднання добра, істини і краси. Істину добуває высоконравств. до. Безнравств-я наука служить силам руйнування (війни). Життя всякого чел-ка є творчість, вільний рух до добра.
Фил-я, згідно С., по своєму змісті антропоцентрична. Це соотв-ет тому, що до – вершина утвору Бога. Общ-во – це розширена лич-ть, лич-ть же є зосереджене общ-во. Що стосується права, то воно необхідно, тому що не допускає крайніх проявів зла. Але право обеспеч. досягнення лише миним. добра, ідеали ж совершен-го добра відкриває християнська релігія.
