Великий немец. фил-ф Людвіг Фейєрбах (1804 - 1872) наважився говорити про земний происх-и релігії і про «религ. происх-и» немец. матер-зма.
Верховенств. і ознакою, що конституює релігію,, на думку Ф., явл. почуття чи залежності від природи, чи від соц. сил. Бог, є объективированная абстракція, істот-я в голові чел-ка.
Усі релігії він розділив на природні, кот. существ-ли на зорі разв. человеч. цивилиз і предст. собою обожествл. прир. явищ, і духовні, кот. обожнювали духов. св-ва чел-ка. Ф. звертав особливу увагу на чувственно-эмоц-ю природу релігії, основою виникну-я релігії вважав воображ-і і фантазію. Він упевнений, що релігія і мораль – дві потивореч. один одному сфери.
Ф. ратує за релігію без Бога і за божеств-ть любові. Нову фил-ю релігії Ф. називає антропологією – навчанням про чел-кі. Антропологія перетворює чел-ка і природу як його базис в единств. і універсальний предмет фил-и; вона зайнята розкриттям справді человеч. сутності.
До чел-ку варто підходити як до сущ-ву цілісного, його физич., эмоц-я, психич. життя важливе так само, як і розумна. Істина складається в повноті человеч. життя й істоти. Саме человеч-і є щире і дійсне.
