Систематизація законодавства - це діяльність по вдосконалюванню законодавства, приведенню всіх діючих нормативно-правових актів даної держави в єдину, цілісну, внутрішньо й зовні погоджену, несуперечливу систему.
Види систематизації:
а) внутрішня систематизація;
б) зовнішня систематизація.
Ціль внутрішньої систематизації - внутрішня обробка нормативних актів, що сприяє досягненню внутрішньої єдності норм права, усуненню колізій, пробілів у праві.
Ціль зовнішньої систематизації - зовнішня обробка нормативних актів, їхня класифікація.
Функції систематизації:
дозволяє оглянути весь масив чинного законодавства;
виявляє й усуває непогодженості, протиріччя, пробіли правового регулювання (дефекти законодавства);
підвищує ефективність законодавства;
робить законодавство информационно більше доступним (більше зручним для користування, полегшує пошук необхідної норми);
сприяє вивченню, дослідженню законодавства;
сприяє правовому вихованню громадян (поліпшує пізнавальний процес формування їхньої правосвідомості).
Систематизація[ред.]
Нормативних актів досить багато, у зв'язку з чим вони потребують систематизації.
Систематизація нормативних актів — це діяльність з їх впорядкування та вдосконалення, приведення до певної внутрішньої узгодженості через створення нових документів чи збірників. Розрізняють кодифікацію та інкорпорацію як основні види систематизації актів. Інкорпорація — вид систематизації нормативних актів, який полягає у зібранні їх у збірниках у певному порядку без зміни змісту. Критерії систематизації: хронологічний або алфавітний порядок, напрям діяльності, сфера суспільних відносин, тематика наукового дослідження тощо. Можна також назвати кілька видів інкорпорації: за юридичним значенням вона буває офіційна чи неофіційна; за обсягом — загальна, галузева, міжгалузева, спеціальна; за критерієм об'єднання — предметна, хронологічна, суб'єктивна.
Кодифікація — вид систематизації нормативних актів, що мають спільний предмет регулювання, який полягає у їх змістовній переробці (усунення розбіжностей і суперечностей, скасування застарілих норм) і створенні зведеного нормативного акта. Різновидами кодифікації є кодекс, статут, положення.
Кодекс — кодифікований акт, який забезпечує детальне правове регулювання певної сфери суспільних відносин і має структурний розподіл на частини, розділи, підрозділи, статті, що певною мірою відображають зміст тієї чи іншої галузі права. У сучасному законодавстві України існують: Кримінальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення, Сімейний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс, Земельний кодекс, Водний кодекс тощо.
Статути, положення — кодифіковані акти, в яких визначається статус певного виду державних організацій та органів.
Нормативний акт як джерело права має свої переваги і недоліки. Однак за допомогою писаного права досить зручно регулювати суспільні відносини. Тому в наш час[Коли?] офіційні документи, що видаються державою, є основним або одним з основних джерел права практично у всіх правових системах світу. У разі відсутності внутрішніх регулючих норм права, правовідносини вирішується на підставі міжнародних угод.
