Важливою ланкою кредитної системи України є комерційні банки, що належать до другого рівня банківської системи. Комерційні банки є багатофункціональними установами, що здійснюють основний спектр кредитних і фінансових операцій, пов’язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів.
-
Комерційні банки — це автономні, незалежні комерційні під приємства. З одного боку, вони утворюються для задоволення інтересів власників банку (акціонерів або індивідуальних) і суспільних інтересів клієнтури — юридичних і фізичних осіб, що обслуговуються банком. А з іншого боку, комерційні бланки — це підприємства особливого типу, які організують та здійснюють рух позичкового капіталу для забезпечення отримання прибутку власниками банку. Будучи важливою ланкою банківської системи держави, комерційні банки концентрують основну частину кредитних ресурсів і здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг для юридичних і фізичних осіб. Комерційні банки є юридичними особами. Вони економічно самостійні і повністю незалежні від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов’язаних з їх оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, що не відповідають чинному законодавству. Як будь-яка юридична особа,банки мають свої ознаки.
Володіння майном на правах власності або на правах повного господарського відання, наявність статутного фонду, який ві дображується на самостійному балансі банку. Статутний фонд
комерційного банку формується за рахунок власних коштів акціонерів або пайових внесків засновників банку у грошовій формі. Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит і під заставу, а також збільшувати статутний фонд для покриття збитків. Розмір статутного фонду банку визначається засновниками, але не може бути меншим за розмір, встановлений НБУ. Законодавством визначено мінімальний розмір статутного фонду банку в сумі, еквівалентній 1 млн ЕКЮ.
Наявність усіх прав юридичної особи: організаційна єдність, участь у господарських відносинах, самостійна відповідальність, а також обов’язкове зазначення в статуті банку, що банк є юридичною особою.
Комерційні банки здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку: пропонують на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання банківських операцій і надання різних банківських послуг. За надання послуг клієнти сплачують винагороду, за рахунок якої утворюється прибуток банку.
Комерційні банки виступають суб’єктами ринкової економіки, вони діють одночасно на механізмах саморегуляції і самоуправління, працюють в умовах ризику. Як важливий сектор економіки комерційні банки постачають у народне господарство додаткові грошові ресурси. Діяльність банків не обмежується акумуляцією і розміщенням коштів підприємств, організацій і населення.
Вони сприяють нагромадженню капіталу, не лише активно втручаючись в усі сфери господарського життя, але й безпосередньо беруть участь у функціонуванні капіталу або здійснюючи контроль над ним. Завдяки банкам діє механізм розподілу і перерозподілу капіталу за сферами й галузями виробництва, який значною мірою забезпечує розвиток народного господарства залежно від об’єктивних потреб виробництва. Фінансуючи додаткові потреби підприємств промисловості, транспорту, сільського господарства, банки уможливлюють утворення прогресивної відтвореної структури народного господарства.
Комерційним банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі, страхування. Законодавством обмежена м -
46
Інституційні основи центральних банків світу закладались упродовж століть. Попередниками центральних банків можна вважати емісійні банки, які виникли нещодавно – у ХІХ столітті. Класичним прикладом виникнення емісійного банку є становлення розвиток Банку Англії, одного з найстаріших і найбільш авторитетних банків світу]1.
В Україні головним і емісійним банком країни є Національний Банк України. НБУ було створено на основі колишньої української контори Держбанку СРСР в 1991 році. НБУ є власністю України і виступає юридичною особою. НБУ є підзвітним ВРУ і має право законодавчої ініціативи.
НБУ являє собою єдину систему єдиного банку і включає центральний апарат,кримське республіканське управління та 24 обласних управлінь. Управління НБУ діють від його імені в межах наданих їм повноважень. До функціональних підрозділів НБУ належать вирахувані розрахункові касові центри, центральна і регіональні розрахункові палати.
Структура підрозділу НБУ виступає апаратом інкасації. Керівним органом НБУ є правління, склад якого призначається президією ВРУ ( Верховною Радою України ). Голова правління НБУ вибирається на засіданні ВРУ за представленням голови ВРУ строком на 4 роки. НБУ не є незалежним, він підпорядковується ВРУ і Кабінету Міністрів України ( КМУ ). Голова НБУ входить до складу КМУ. ВРУ щорічно затверджує основні напрямки грошово-кредитної політики, а також розглядає звіт про роботу НБУ . НБУ має статутний фонд. Статутний фонд НБУ утворюється за рахунок коштів держави, його розмір встановлюється і змінюється рішенням ВРУ.
Кредитні ресурси НБУ складаються із коштів статутного та інших фондів, залишків коштів державного бюджету, коштів на депозитних рахунках, кошти міжбанківських розрахунків.
