Інфля́ція (від лат. inflatio — «роздування») — надмірне, проти потреб товарообігу збільшення кількості паперових грошей з наступним їх швидким знеціненням[1]. Проявляється зростанням загального рівня цін та зниженням купівельної спроможністі грошей.
Типи За величиною темпів розрізняють такі типи інфляції :
повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін (не більше 10 % на рік);
галопуюча інфляція — зростання цін темпами в межах 10-50 % в річному вимірі;
гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі).
.
Види Помірна інфляція спостерігається тоді, коли ціни зростають повільно — до 10 % за рік. За такої інфляції ціни відносно стабільні, люди охоче заощаджують гроші, бо їхня вартість мало знецінюється[Джерело?].
Передбачена — це інфляція, яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її згубних впливів.
Непередбачена інфляція є несподіваною для економічних суб'єктів.
Збалансованою є інфляція, в процесі якої відносні ціни не змінюються.
Незбалансована інфляція супроводжується зміною відносин цін товарів, послуг та ресурсів, тобто ціни на товари змінюються неоднаковими темпами.
Прихована інфляція - інфляція, що виникає внаслідок товарного дефіциту, що супроводжується прагненням державних органів утримати ціни на колишньому рівні.
Причини виникнення інфляції[ред. • ред. код]
надмірне збільшення пропозиції грошей (класичний приклад — монетизація дефіциту державного бюджету (причина гіперінфляції в Україні в 90-х роках ХХ-го століття)[Джерело?];
обмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти;
надлишковий споживчий попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто м'які кредитні умови та ін.;
інфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари;
девальвація національної валюти (збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування);
зростання очікувань щодо зростання цін в майбутньому.
Наслідки інфляції[ред. • ред. код]
Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету)[6].
Наслідки для економічного зростання. Інфляція є прихованим податком (див. інфляція як податок), зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей як нерухомість, дорогоцінності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва.[7] Таким чином, виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій.
Політичне середовище. Інфляція негативно впливає на сприйняття громадськістю влади. Наприклад, прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для вирішення невідкладних завдань найчастіше лише прискорює інфляцію. Знижується довіра до діяльності Уряду, до запланованих програм та реформ.[Джерело?]
